Пожежі з загибеллю в готелі «Токіо Стар» та таборі «Вікторія», кричуща корупція з подвійними стандартами контролюючих органів

Після пожежі у дитячому таборі «Вікторія», у Одесі, аналогічна подія з масовою загибеллю людей, в готелі «Токіо Стар». Беззаперечно винні власники, які згідно законодавства відповідають за пожежну безпеку своїх об’єктів. Але чи тільки вони?

Впевнений, що ні! Про державний пожежний нагляд, який зараз дещо змінив назву і перебуває у складі Державної служби з надзвичайних ситуацій, недаремно десятиріччями розповідають корупційні анекдоти. На кшталт наступного. Пожежний інспектор підприємцю, якого перевіряє: «Мене влаштовує, що б ви ніколи не змогли виконати усі протипожежні вимоги, а значить не припинили давати хабарі».

Цікаво, що «пожежна інспекція» сама встановлює державні нормативи з пожежної безпеки, або бере участь в їх розробці, з іншими відомствами, і сама ж їх контролює. Звісно часто спостерігається введення надзвичайно завищених та надзвичайно коштовних нормативів, які не відповідають критерію економічної доцільності та можуть бути компенсовані менш вартісними, для суб’єктів господарювання, заходами. Часто вводяться норми, киваючи на передові країни Світу, з високим рівнем життя, з набагато більшим, ніж в Україні, валовим національним продуктом на душу населення. Ми ж, на жаль, економічно не Німеччина з Голландією. А в нас виконання таких «європейських норм» часто може призвести просто до втрати економічної доцільності діяльності на об’єкті.

Але, часто зло ховається не в «завищених нормативах». Справа в багатоміліонній комерційній діяльності в «пожежній сфері». Так «пожежники» контролюють ліцензування, сертифікацію діяльності з встановлення та обслуговування автоматичних систем пожежогасіння, сигналізації, вогнегасників, випробування та обробки будівельних конструкції, матеріалів тощо. Приватні фірми, які займаються цією діяльністю, переважно складаються, з вже пенсіонерів пожежників і працюють у зв’язці з інспекцією. Так просто на цей ринок не зайдеш. Чесна конкуренція відсутня. Обов’язкові «протипожежні послуги» становляться просто коштовні і часто непідйомними для суб’єктів господарювання.

«Всім жити треба!». Тому переважно складається ситуація, коли державні та приватні установи, з року в рік, мають ті ж самі порушення, а пожежні контролери та пожежний бізнес, з року в рік, мають сталий та чималенький «заробіток».

Звісно, як це не цинічно прозвучить, пожежі виникають, статистично дуже рідко, відносно до кількості об’єктів, де є систематичні, грубі невиконання норм пожежної безпеки.

Також діють подвійні стандарти. Це коли пожежна інспекція, а в додачу адміністративний суд (розглядає справи за поданням інспекції та виносить рішення щодо призупинення діяльності («закриття») об’єктів господарювання, які мають важкі порушення вимог пожежної безпеки) категорично «не помічають» грубе нехтування пожежною безпекою на об’єктах органів влади, місцевого самоврядування, самих пожежників, судових органів, але жорстко карають бізнес та «не владні» державні установи. Як приклад, я вже писав про стан Миколаївського окружного адміністративного суду, діяльність якого повинна бути призупинена, в першу чергу, з-за кричущих порушень аналогічних тим, що призвели до загибелі дітей у таборі «Вікторія». Саме головне – не відповідність шляхів евакуації. Порушення конструктивні, а суд працює в такому стані роками. Я довів це спираючись на: ДБН В.1.1-7:2016 «ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОБ’ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА Загальні вимоги» та «ПРАВИЛА пожежної безпеки в Україні»: Адміністративний суд потенційно небезпечний, як трагічно відомий дитячий табір «Вікторія». Або питання морального права пожежників та суддів

Миколаївська ДСНС, яка буває в цьому суді регулярно, на судових розглядах за їх поданням, робить вигляд, що нічого не помічає.

От і виходить, що вимоги пожежної безпеки на багатьох об’єктах багаторічно не виконуються, при цілком демонстративній корупційності контролюючих органів. Посадові особи об’єктів господарювання отримують тверду впевненість, що суворі (часто надзвичайно фінансово вартісні) вимоги пожежної безпеки не життєва необхідність, а «придумки» контролерів, що б отримувати побільше та триваліше корупційну «винагороду».

Так що винні й порушники, й контролери!

Голова ГО «Комунальна самооборона» Дерев’янко Ігор