"Новим власником стає заможний селянин - Воронков". Історія степових хуторів Вітовщини

Про степові хутори, розташовані колись на території січасного Вітовського району Миколаївської області, зібрав матеріали й написав у соцмережі мешканець Корабельного району Віктор Мних:

«Перша відома нам документальна згадка про хутір Коробкú (наголос на останньому складі) датується 1869 роком, і вказаний він на карті Херсонського повіту. Однак краєзнавці вважають, що хутір Коробки, як і сусідній хутір Бабовий (пізніше — х. Мартюшин) був чумацьким хутором і міг існувати ще із середини 18 сторіччя.

Вказані хутори лежали на великій торговій дорозі, котра прямувала з Єлисаветграду до Херсона вздовж правого схилу Бабової балки. У другій половині 19 століття землі і хутір записані у власності поміщика Кошембара, — власника села Ларіївки. У 1872 році вдова поміщика Кошембара, — Єлизавета Яківна продає землі і хутір спадкоємцям поміщика Бридихіна.

У 1896 році на хуторі Коробки мешкало 23 особи. Хутір Бабовий (Мартюшин) згодом теж змінює власника, за даними книги «Населених місць Херсонської губернії від 1896 р.», новим власником стає заможний селянин із сусіднього села Засілля, — Воронков.

Поряд був ще третій хутір, — Крючка (пізніше з 1896 р, — х. Лакути, де мешкали дві особи).

В радянські часи Воронкова репресували як куркуля і вислали у Сибір.

Всі три хутори у 1929 році стали називатися хутором імені Воровського.

В 1951 році у знелюднений Голодомором і війною хутір почали заселяти переселенців із західних обл. України. З 1955 року хутір отримує статус села. Були збудовані чотири вулиці і тваринницький комплекс, водогін і школа.

У 2016 р., на виконання указу Президента України про декомунізацію, с. Воровське перейменоване на село Степове. Населення села становить 336 осіб. У селі Степовому діє православна церква Успіння Пресвятої Богородиці, загальноосвітня школа І — ІІ ступенів, дитячий садок, дві крамниці, медпункт».