Защищая Украину, погиб Дмитрий Коцан, бывший гимназист из Корабельного района

25-летний Дмитрий Коцан (Мовчан) с позывным «Минус», гранатомётчик Отдельного мотопехотного батальона «Сармат» (бывший ученик Николаевской школы №54, затем перешедший в гимназию №3, обучение в которой окончил в 2014 году, затем — студент Национального университета «Львовская политехника»), погиб, защищая на восточном фронте целостность и независимость Украины. Герой ушел из жизни 11 сентября 2022 года вблизи посёлка Пески на Донбассе, сражаясь против российских оккупантов, «за правду, за волю, за свободу».

«Мінус». Дмитро Коцан. Студент Львіської Політехніки, гранатометник, митець. Під час активної фази війни у 2016-2019 був на фронті. Потім реалізовував свій нестримний творчий потенціал у цивільному житті. 24 лютого 2022 року зустрів у Польщі. Одразу ж повернувся до України, до Збройних сил, на один з найгарячіших напрямків. Адже як без нього? Ніяк. Натхненно валив русню та руйнував її плани окупації України. «Мінус» загинув в бою під селищем Піски. Відтепер йому назавжди 25. І він навіки в строю. Адже як без нього? Ніяк», — написала в «Фейсбук» Татьяна Коцан.

«Промінь сонця. Так, ти саме був для нас промінчиком сонця. Скрізь, де ти був — морок і темрява перетворювались на сяяння, тиша на гомін та сміх, смуток на радість та веселощі. Ти був саме життя — радісне, квапливе, безупинне. Ти був нашою єдиною надією, опорою, підтримкою. Ти був чесною, доброю, талановитою, оптимістичною, розумною, освіченою людиною. Ти виріс справжнім чоловіком, таким, яким ми і хотіли тебе бачити. Можна писати багато слів, але хочеться тільки одного. Щоб ти був живий, неважливо в якому місті — у Миколаєві, Львові, Лодзі, Дніпрі, або хоч і на фронті. Головне, щоб ти тільки був живий, але доля розпорядилась по іншому, і тепер ти пішов у засвіти. За свій короткий вік ти залишив по собі тисячі спогадів. Продовжуй і надалі світити і зігрівати своїм яскравим і лагідним світлом, як і тисячі інших наших героїв, усіх нас, усю країну, весь світ. Продовжуй свій путь захисника у Небесному війську», — добавила Татьяна, опубликовав фото Дмитрия.

«Ми пам‘ятатимемо завжди. І ми переможемо», — пишут побратимы Дмитрия.

«Назавжди в Наших серцях», — скорбят за Дмитрием и в его родной (расположенной в Корабельном районе города Николаева) гимназии №3 (теперь это лицей №58).

«Це не просто мінус!!! Це НЕПОВТОРНА ВТРАТА!!! Це шок!!! Це біль!!!
Це постійне питання в голові: ЧОМУ ВІН???
Молодий, красивий, розумний, справжній патріот, герой нашого часу, наш захисник …. наш герой!
Діма, ти ГЕРОЙ!!!
Вічна пам’ять… Вічний покій…

Дмитро Коцан…
Дитина, яка не встигла нажитись!
Дитина, яка захищала СВІЙ НАРОД, СВОЮ ЗЕМЛЮ, СВОЮ СІМ‘Ю!
Дитина, яка хотіла одружитись, мати дружину і дітей!
Дитина, яка не боялась перешкод та осуду людей!
Дитина, яка не встигла проститись з матір’ю!
Дитина, яка тепер в домовині — за правду, за волю, за свободу?

Висловлюємо щирі слова співчуття Олені Коцан та низький уклін за виховання сина — ГЕРОЯ-ЗАХИСНИКА!», — пишет в соцсети Екатерина Сигловая, депутат сельсовета Галицыновской ОТГ.

Она призывает всех неравнодушных помочь семье погибшего Героя:

«Друзі, при можливості, прошу вашої моральної та матеріальної допомоги.
4731 2196 4661 8441 (Мовчан Олена Зіновіївна)