"Буває лячно. Але що робити, в нас така робота", - рятувальники у прифронтовій Миколаївщині
Вони часто потрапляють під обстріли...
Бійці Галицинівського загону пожежної охорони першими приїжджають на пожежі в своїй громаді, чергують 24 години на добу. Часто потрапляють під обстріли, оскільки територія громади визначена як прифронтова. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з бійцями пожежної охорони про їхню роботу в умовах війни.
6 липня у Галицинівській громаді відносно тихо, викликів не було, — каже начальниця загону Ірина Грачова. «Бойовки» висять у шухлядах. У кожної зміни вона своя. До початку повномасштабної війни в середньому на виклики виїжджали до п’яти разів на добу. Це у літній період. Восени та взимку викликів менше. Зараз ситуація загострилась.
«В цілому в нас сильно горить ліс. Дуже сильно. Через артобстріли. В нас Лиманівський, Галицинівський і Балабанівський ліси. Коли ми самі не могли впоратися, приїжджали з 5-ї Державної пожежно-рятувальної частини і допомагали нам», — розповіла Ірина Грачова.
Загін пожежної охорони — це звичайні люди, які попередньо пройшли спеціалізоване навчання та тепер несуть варту у своїй громаді.
Анжеліка, яка служить в загоні пожежної охорони, показує наслідки обстрілів на території одного з лісових урочищ в громаді.
«Унаслідок ворожих обстрілів загорілася хвойна підстилка. Можна побачити ці припаси з одного боку, з іншого. Оно воронки від них. І таке відбувається постійно», — розповіла Анжеліка.
«Квіти висадили самі, фініки висадили. Ось виноград висадили. Окультурили курилку, куточок відпочинку. Дотримуємось порядку, адже війна війною, а порядок має бути», — сказав Андрій.
«Буває так, що нас викликають вночі гасити пожежу, буває лячно. Але що робити, в нас така робота. Ліси, суха трава зараз. Ну, і приватний сектор, будинки. Буває і самому лячно, але що робити, виїжджаємо», — розповів чоловік.