"Наш випускник повернувся в душі учнів", - в училищі в Корабельному районі встановлено меморіальну дошку на честь героя (Відео)

19 лютого 2019 року у Вищому професійному училищі суднобудування №1 у місті Миколаєві (ВПУС розташоване у Корабельному районі за адресою вул. Айвазовського, 6-А) була відкрита меморіальна дошка на честь випускника (1981 року) цього навчального закладу, захисника України, який віддав своє життя за збереження єдності та незалежності Української держави.

Аркуш Сергій Іванович, старший прапорщик морської піхоти, мічман з Майського на прізвисько «Краб» завжди залишиться в серцях його рідних та побратимів, учасників бойових дій в зоні Операції Об’єднаних сил. Крім них на мітингу-реквіємі були присутні учнівська молодь, керівництво училища, представники місцевих підприємств, небайдужої громадськості. Першому ведучі заходу надали слово сину героя.

«Для кого-то мой папа был сыном, для кого-то был братом, для кого-то был товарищем, другом, просто близким человеком… Для меня был папой – любимым, светлым человеком, который всегда обо мне заботился с моей любимой мамой. Когда я вспоминаю, что папы больше нет, в душе становится очень тяжело и больно, но мой папа всегда останется в моем сердце настоящим военным человеком, Героем Украины. Слава Украине!», — промовив, стримуючи сльози, Василь Аркуш.

Сам герой — уродженець Одеської області, народився 20 лютого 1963 року в с. Чорногорка Березівського району в багатодітній сім’ї сільських інтелігентів (мама — вчитель німецької мови в сільській школі, батько — ветеран, інвалід Великої Вітчизняної війни, завклубом). Закінчивши Чорногорську 8-ми річну школу в 1978 році, Сергій Аркуш вступив до Вищого професійного училища суднобудування №1 в м. Миколаєві. Після закінчення навчання розпочав свій військовий шлях: був направлений на роботу до військової частини 87069. В 1982 р. був призваний до лав збройних сил до міста Ленінград, демобілізований в червні 1984 р. А у червні 1993 р. був призваний на позастрокову службу до в/ч А-1594 в м. Очакові. Служив на посадах командира катера РК – 1720, старшим інструктором-водолазом, командиром взводу охорони. Звільнився з ЗСУ в січні 2000 р. в званні мічман і переїхав до міста Миколаєва…

З життєвим шляхом, військовою службою та нагородами Сергія Аркуша знайомили присутніх ведучі заходу:

«Коли почалася війна, Сергій Іванович не стояв осторонь: в 2015 році пішов добровільно в ЗСУ, підписав контракт до закінчення війни. Нагороджений медаллю «За оборону Маріуполя», знаком «Пам’ятний морський хрест», пам’ятним знаком «Патріот України», подякою міського голови за активну участь в обороні Маріуполя, грамотою командира в/ч 2777. Орденом Івана Сірка був нагороджений у вересні 2017 року, його отримав син після смерті батька. В 2015 Сергій Іванович отримав поранення, була встановлена підозра на онкологію, але він повернувся на передову до своїх хлопців.

У грудні 2016 року встановлений діагноз: онкологічне захворювання легенів, спричинене отруєнням під час виконання бойових завдань в зоні проведення АТО. Протягом 9 місяців він  разом із близькими боровся з важкою хворобою. Помер 14 вересня 2017 р., похований  в м. Миколаєві».

Добрими словами згадали про героя його побратими:

«Хотелось пару слов сказать о Сергее Ивановиче: это был человек-профессионал, профессионал с большой буквы, человек, который тебя всегда поддержит, выручит. Он очень много воспитал настоящих воинов, настоящих защитников родины. Нам всем его очень сильно не хватает, часто его вспоминаем, особенно вспоминаем его юмор. Это человек, который никогда ни при каких обстоятельствах не падал в панику и никаким образом не грузился, всегда помогал, выручал. Слава Украине!», — сказав молодший сержант Сергій Мажур.

«Нас тут зібрав сумний привід, але, разом з тим, він має світле підґрунтя. Ми втратили бойового побратима, батька, товариша, але він залишається в наших серцях прикладом виконання  службових обов’язків. З 14-го року 36-а бригада морської піхоти понесла великі утрати, відстоюючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави, але я впевнений, що кожна жертва, яка принесена громадянами нашої країни, не є марною.

Ми рівняємось на службу наших побратимів, яких з нами нема. Вони постійно знаходяться в наших серцях і нагадують про те, що робота ще не виконана.

Від командування військової частини і особового складу обіцяємо додати всіх зусиль щодо звільнення всіх територій, які зараз є тимчасово окупованими. І ваша підтримка, підтримка ваших близьких нам вкрай необхідна. Я думаю нагадування у вигляді пам’ятної дошки у вашому навчальному закладі також послугує тому, щоб ви виховували і себе, і своїх близьких, і рідних у найкращих традиціях вірності державі, чесного служіння…», — додав Ростислав Ломтєв, заступник командира 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Полковник Горбатенко вручив Василю Аркушу просякнуту кров’ю та сльозами книгу-пам’ятку про морських піхотинців зі словами:

«…Я тримаю у руках просяклу кров’ю, потом, материнською сльозою книгу, яка випущена для морських піхотинців і тих, яких сьогодні з нами нема. В цій книзі всі бої, починаючи з генерала Кульчицького і закінчуючи матросом, імена занесені в цю книгу… Від 36-ї бригади, від командування морської піхоти, від всіх хлопців, які сьогодні тут, які полегли в бою разом з ним, передаю оцю книгу сину… Цю книгу ми будем вручати ближнім часом (14 березня в цьому році): ми запрошуємо рідних і близьких загиблих з усіх областей України, які приїдуть в Миколаїв, і в Палаці творчості ми вклонимося цим батькам, юним вдовам, дітям, сиротам війни».

До слова запросили також директора навчального закладу.

«…Старший мічман Аркуш Сергій Іванович, випускник далекого 1981 року, сьогодні повертається в стіни нашого училища. Повертається він в статусі героя, повертається він в статусі вихователя своїм особистим прикладом мужності та виконання військового обов’язку. Він проходив службу у 36-ій окремій бригаді морської піхоти, а це еліта збройних сил України. Пройшовши через бої, пройшовши через підготовку молодого покоління, був особистим прикладом для молоді.

Зараз він повертається в аудиторії, в класи, в лабораторії, в майстерні, а особливо в душі наших учнів. Це не тільки буде дошка пошани і пам’ятна дошка. Його особистий плакат буде присутній в нашому музеї училища, яке розташоване в гуртожитку. Я думаю, і ви, і майбутнє покоління наших учнів на його особистому прикладі буде виховувати в собі мужність, терпіння повагу і любов до своєї України.

Коли він навчався за професією «столяр судновий» (на жаль, зараз ніхто в Україні не готує за цією спеціальністю), я думаю, що він не планував пов’язувати своє особисте життя з армією. А армія — це особистий організм в державі. Це, по-перше, дисципліна, самодисципліна. Що казати, це людина військової присяги, і ми будемо брати приклад з нашого випускника, а зараз — почесного учня нашого Вищого професійного училища суднобудування… Слава Україні!», — промовив Юрій Глазачев.

Право  відкрити  меморіальну  дошку, встановлену на будівлі навчального закладу, надали Василю Аркушу та Сергію Мажуру.

Пам’ять Героя вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальної дошки, встановленої на його честь.

Ярослава Шевчук