Третім і завершальним акордом різдвяно-новорічних святкувань є Йордан, або Водохреща, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня.
Люди вірять, що у цей день вода очищає та стає цілющою, тому усі бажаючі занурюються в ополонку, щоб бути здоровими цілий рік.
Із цим святом пов’язують хрещення в річці Йордан Ісуса Христа святим Іоанном Хрестителем. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято і називається Богоявленням.
«Голодна кутя»
У Надвечір’я Богоявлення – 18 січня, або як його ще називають Водохресний вечір, другий Святий Вечір або «Голодна кутя» – українці, як і на Різдво, коли засяє вечірня зоря, збираються за столом всією родиною. На вечерю подають пісні страви – вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю, узвар.
Головна традиція свята – водосвяття. У день Хрещення святять воду у всіх церквах, а також освячують річки, ставки та озера – в них прорубується ополонка, в яку священнослужителі опускають хрест.
Водохресне купання
На Водохреща багато людей бажають зануритися в ополонку, щоб вилікуватися від недуг. Священики та віряни йдуть до заздалегідь прорубаної ополонки як символу річки Йордан. Після того, як священик освятить воду в ополонці, триразово занурюючи хрест, запалюючи вогонь і читаючи молитву, бажаючі занурюються у воду з головою три рази, хрестяться і вимовляють молитву.
Сенс обряду в тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Він виключно добровільний, оскільки немає жодного обов’язку занурюватися в крижану воду. За переказами, коли Ісус прийняв хрещення, з небес в образі голуба зійшов до нього Святий Дух. Тому свято за звичаєм закінчується випусканням голубів.
Урочиста атмосфера водосвяття
Існує повір’я, що свята вода очищає і зцілює. Тому люди стають в чергу, щоб набрати святої води на цілий рік. Говорять: якщо бути присутнім на ритуалі освячення води, можна зцілитися від своїх недуг. За хрещенською водою можна прийти і після свята або набрати її зі звичайного джерела, бо, за переказами, у водохресну ніч навіть проста вода має цілющу силу. Це підтверджує і той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися упродовж всього року, а то й більше.
Традиції та повір’я
У давнину, за кілька днів до Водохреща, або ж увечері 18 січня, молодь йшла до водойми – там парубки вирубували з криги хреста «Йордана», виймали його і ставили поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком і прикрашали ялиновими гілочками.
Дівчата намагалися чимшвидше прибігти з наповненими водою посудинами додому, щоб судилася щаслива доля – якнайшвидше заміжжя. Вмивалися нею, вкинувши попередньо в посудину з водою гілку калини або коралове намисто, з надією, що стануть ще вродливішими.
У водохресну ніч навіть проста вода має цілющу силу
А ще колись вірили, що після освячення води вся нечиста сила вистрибує з неї та мерзне на берегах, аж поки жінки не забруднять воду пранням.
Процес водосвяття супроводжувався, як правило, пострілами з рушниць та підкиданням голубів, які символізували появу «Божого духа». Все відбувалося в урочистій атмосфері. Люди раділи, вітали одне одного зі святом.
А насамкінець парубочі гурти билися навкулачки, щоб визначити, кому дістанеться «орден» – «йорданський хрест» з криги.
Прикмети свята Хрещення Господнього
– Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.
– На Богоявлення йде сніг – до урожаю, ясний день – до неврожаю.
– Якщо в цей день зоряна ніч – вродять горіхи і ягоди.
– Йде лапатий сніг – на врожай.
– Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.
Сучасне свято Йордан
Нині свято Водохреща, хоч і без усіх прадавніх обрядів, традиційно масово святкують в усіх регіонах України. Навіть не глибоко віруючі люди вважають корисним для здоров’я зануритися в крижану воду під час зимової холоднечі. До речі, є повір’я, що в хрещенській воді неможливо застудитися. Тому купаються навіть діти.
А опісля…
Наступного дня після Водохреща – 20 січня – вшановується Іоанн Хреститель (Іван Предтеча). З цього часу вже переходять до звичайного трудового ритму. Господині діставали свої починки (полотно, нитки), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». З посвяток вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята («бо вода не посвячена»). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.
І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі». В давнину після Водохреща розпочинався новий весільній сезон, який тривав до Великого посту.
В украинских селах до сих пор традиции празднования Крещения Господня остались, в отличии от космополитических городов.