"А що там за соснами?" О "жемчужине нашего края" - Балабановском лесе - школьники Корабельного района

По случаю празднования Дня работника леса морской терминал «Ника-Тера» (ООО «МСП Ника-Тера» входит в Group DF) в рамках проекта «Чистый город-район-микрорайон» организовал для его участников посещение Балабановского леса и знакомство с лесничим Николаевского лесничества Сергеем Завгородним.

Участники ЭКОпатруля – учащиеся школы №1 им. О. Ольжича, школы №48, гимназии №3, Высшего профессионального училища судостроения, ЧНУ им. П. Могилы – подышали свежим воздухом и узнали об особенностях работы лесников и о самом лесе.

«Балабановский лес создан руками людей. Раньше здесь были пещанные дюны. После того пришли люди и с 47-го года насадили лес. Теперь мы можем наслаждаться здесь, дышать воздухом, прогуливаться. Это жемчужна нашего края. Ему насчитывается более полувека и площадь составляет более 500 гектаров. Мы должны сделать все возможное, чтобы сохранить наши лесные богатства», — говорит Сергей Завгородний.

По итогам экскурсии ребята подготовили заметки, и три из них (каждая — особенная и неповторимая) мы предоставляем вниманию наших читателей.

Зустріч з лісничим, або як наш екопатруль пожежу гасив

19-го вересня з ініціативи працівників порту «Ніка-Тера» гімназійний екопатруль, що складається з учнів 9-А класу, зустрівся з лісничим Балабанівського лісу — Сергієм Георгійовичем.

Лісничий  розказав нам багато нового про життя лісу, відповів на всі наші запитання та запросив навесні допомогти лісництву садити нові дерева. От ви знали про те, що саме на цій території було знайдено стародавнє поселення, датоване 5-им століттям до нашої ери? А про експеримент лісництва з дубом чули? Ото ж бо й слухайте: одного разу спробували посадити саджанці дуба в різних частинах лісу – прижився він тільки в середині лісу. З того часу це місце називається «п’ять кутів». А про «криничку» чули? У лісі є місце, де раніше можна було, виривши метрову яму, отримати чисту джерельну воду: там близько до поверхні підходили підземні води.

На жаль, не все в лісі прекрасно. Нас привели до місця зовсім свіжої пожежі – через неї згоріло трохи менше ніж півгектара лісу. Тож, закликаємо всіх бути обережними, відпочиваючи на природі, не залишати за собою сміття та згарища, адже без лісу наші оселі просто замете піском під час пилових бур.

Знаєте, у нашого класу, що не день – нова пригода. От і цей захід не став винятком: під час екскурсії ми побачили невеличку пожежу (напевно, хтось не загасив недопалок). Наші хлопці швидко кинулися збивати полум’я. Діти з інших шкіл навіть і не думали гасити цю міні-пожежу разом з нами: напевно, вважали, що все це влаштовано лісничим.

Отож того дня ми і знань нових набрались, і справу добру зробили. Дякуємо Балабанівському лісництву та порту «Ніка-Тера» за теплий прийом та цікаву екскурсію!

Гошко Тетяна, учениця 9-А класу
Миколаївської гімназії №3

“ І корисно,  і цікаво ”

Не перший рік Миколаївська ЗОШ №48 співпрацює з “Ніка-Терою”. Ця співдружність є для учнів школи корисною і відкриває їм можливість розвиватися в усіх напрямках.

У вересні 2016 року в рамках проекту « Чисте місто, район, мікрорайон» для членів шкільних еко-загонів було організовано зустріч з лісничим Завгороднім Сергіїм Георгійовичем на території Балабанівського лісу. Ця зустріч та екскурсія по лісу залишили учням багато вражень і натхнення на створення власної статті про Балабанівський ліс.

Балабанівський ліс, як багатьом відомо, є досить великим лісом Миколаївської області. На його території грунт бідний, мало опадів, небагато видів тварин і рослин. Більшу частину рослинності займають такі види, як: сосна, акація, дуб.

Основними і, напевно, найбільш поширеними проблемами є загоряння лісу і вирубка дерев. Найчастіше пожежа трапляється через неакуратність людей, які, не загасивши вогонь, залишають ліс. Гасять пожежі пожежники і лісова охорона. У 2000 році в Балабанівському лісі сталася велика пожежа, внаслідок якої постраждало 300 га лісу. У наш час пожежі не зупиняються.

У вересні 2016 року знову запалала пожежа. Вогонь спалив приблизно 0,36 га лісу. Більшість пошкоджених дерев не зможуть рости далі, через що дерева, які горіли під час пожежі, вирубують, і сосни, що раніше росли на території Балабанівського лісу, перетворюються на дрова.

Вирубка дерев, які постраждали від пожежі, займає приблизно рік, після чого на місце старих дерев садять нові.

Ще однією проблемою лісу є самовільна вирубка лісів. Це карається  статтею 65 в залежності від стану дерева, його діаметру. У новорічний, зимовий час, штраф за вирубку лісу потроюється.

В цілому, Балабановський ліс виконує важливу роль в житті людей, які проживають поруч. У той час, коли зовсім не було лісу, мешканці розповідали: «Городи, сади — все засипало піском». Хоча б тому ліс потрібно берегти, бути акуратним на його території і стежити за своїми діями і вчинками.

Завдяки  цій зустрічі та екскурсії учні побували в лісі і поповнили свої  знання  про Балабаніський ліс і безпеку в ньому.

Антощенко Анастасія (9-Б кл.)
Миколаївської школи № 48

А що там за соснами?

Про новітню історію мого краю 

Шановні читачі, ходіть зі мною до Балабанівського лісу, що розташувався з південного боку Миколаєва. Зверніть увагу, як крізь зелені гілки сосен, які вишикувались у довгу шеренгу, де-не-де виглядає сонце. Пробиваючись крізь густу хвою, воно пестить своїм промінням пожовклі кленові листочки, що вже починають опадати. А подивіться, будь ласка, у далечінь. Там височіють тополі. Поміж дубів ховаються дикі маслини. А під усім цим різноманіттям дерев проростають ромашки, фіалки, чебрець. Гуляючи, можна побачити чимало білих грибів або ж рижиків. Чуєте ніжний щебет пташок, що супроводжує вас протягом всього гостювання у  лісі? Просто дух перехоплює від такої краси! То й не дивно, що в цій місцевості уже п’ять віків до нашої ери були поселення людей. 

Та я зараз не про сиву давнину, а про новітню історію мого краю. Ще з 1993 року за цим дивовижним природним багатством Миколаєва слідкує лісничий Миколаївського лісництва – Сергій Георгійович Завгородній. Саме він 19 вересня провів екскурсію по лісу для учнів Корабельного району, що проводилася за ініціативою підприємства «Ніка-Тера».

Що ж входить до обов’язків лісника ? Виявляється, він стежить за лісом: його рубкою, посадкою нових дерев, лісовими культурами. Також контролює виконання заходів щодо запобігання лісових пожеж, боротьби з браконьєрами та порушниками лісових законів, тобто з лиходіями, котрі самовільно вирубують ліс, смітять у ньому або ж спричиняють пожежу.

Але як йому вдається доглядати за цілим лісом? Секрет цього — камери спостереження та вишка, на якій можна контролювати ситуацію у його господарстві, що за достатньо короткий проміжок часу дозволяє побачити пожежу, швидко розпочати заходи щодо її гасіння або ж запобігти їй. За прикладом і йти довго не треба — тиждень тому у Балабанівському лісі була пожежа, яку зафіксували камери і завдяки цьому швидко загасили.

— Також у нашому лісі, — розповідає лісник, — ховалася та чекала свого часу авіабомба часів Другої світової війни, яку знайшли представники місцевого населення. Цілу добу спостерігали за цим страшним, загрозливим свідком подій середини минулого століття, а потім знешкодили. 

А чи знаєте, які міри приймають представники лісництва щодо пожеж? Ви, певно, не раз бачили, що поміж масиву дерев є піщана ділянка — це так званий пожежний бар’єр, що перешкоджає поширенню вогню з дерева на дерево. Але ж цей метод не врятує усі дерева від нищівного вогню. А що ж робити з тими деревами, що згоріли тиждень тому?

Навіть по зовнішньому вигляду (пожовклий стовбур) можна було легко зробити висновок, що вже наступного року ці сосни загинуть. Тому, попередньо вимірюється висота дерев, їх діаметр, обчислюється кубатура. Потім дані передаються комісії від «Херсонського лісозахисту». Ця установа дає право на вирубку хворих дерев. І вже весною садять юні деревця. 

Виникає цілком логічне питання: звідки ж беруться оті дерева, що садитимуть весною? Сергій Георгійович детально розповів нам і про цей процес » народження» дерев. У кінці січня з сосни збирають зелені шишки, які потрапляють до шишкосушилок. Далі з них вибирають насіння і відправляють на аналіз до насінної станції до Вінниці. І вже з Вінниці нам приходять результати та точні розрахунки. Впродовж двох років з цього насіння вирощують сосни у розпліднику «Нова Одеса». Лише після того, як молоді деревця проходять такий довгий та нелегкий шлях, їх пересаджують до наших лісів. 

Ось, шановні читачі, і закінчилася наша екскурсія до Балабанівського лісу. Давайте підсумуємо її результати. Ми живемо і навіть не замислюємося над життям лісів — легенів нашої Землі. Адже через зневажливе ставлення до природи лісні насадження згодом можуть залишитися лише в історії та пам’яті тих, хто не зберіг природний дар для своїх нащадків. 

Тож, давайте не одні лісники, чия робота не з легких, будуть перейматися  станом лісу. Пам’ятаймо, майбутнє лісу — у наших руках! 

Олександра Єгорова, учениця 9-А класу 
МЗОШ №1 імені Олега Ольжича,
кореспондент газети «Шкільні литаври»,
вихованка гуртка «Школа журналістики» 
ДЦ Корабельного району

Ребята также высказали свои пожелания по поводу того, чтобы на территории леса создать из пешей дорожки «трассу здоровья», по которой обычно прогуливаются или идут на работу местные жители. Они готовы приложить свои усилия для реализации этой задумки.