Вікторія Кудряшова: "Хильни лимонаду - допоможи солдату!"

Досить було голодному школяреві виглянути з вікна третього поверху Першої школи на подвір’я, як йому ввижалися величезні драже цукерок «M&M’s»! Різнобарвні шоколадні горішки в рекламі розмовляють, а 21 вересня, в Міжнародний день миру, дещо скидаються на кришки від пластикових пляшок. І, якби ці кришки розуміли, яка величезна місія на них покладена, вони б точно заговорили, як «ммдемсики»!

Так, ми, учні ЗОШ №1 імені Олега Ольжича, прагнули отримати від пластикових кришок максимальну користь. Спочатку дружно пили воду, соки та лимонад, натомість отримували булькаючий живіт та купу порожніх пластикових пляшок і кришечок від них. Адже все це добро давно потрібно вже переробляти, як за кордоном. Але спочатку ми використали кольорові кришечки з естетичною та виховною метою: виклали на шкільному подвір’ї «Мозаїку миру».

Захід був розрахований на учнів 5-11 класів, однак молодші школярі долучились до нього чи не з більшим ентузіазмом! Щоправда, не обійшлось без допомоги батьків: мами діток з 1-А класу придумали справжнє панно в українському стилі! Над картою України літав лелека, а десь із Одеської області стирчав сніп сіна із колосками як символ багатства та достатку. Над композицією простяглась веселка і вилилась в український орнамент, як на рушникові. Це було воістино геніально, так, що я навіть задумалась над створенням нового виду мистецтв — картин із пластикових кришечок. Чому б і ні, якщо творять вже і з клаптиків тканини, і з шишок?!

Взагалі ж, при створенні мозаїки, учні використовували всі «канцелярські» матеріали, які тільки знайшли в своїх класних кімнатах: від крейди до барвистих стрічок та роздрукованих на кольоровому папері фігурок.Тож в компанії пластикових кришок та розмальованого асфальту на нашому подвір’ї осіли ще й вирізані козаки та козачки!

Проте, найбільше було, звичайно ж, голубів, сердечок та квіточок: як не банально, зате актуально! Найбільше сподобався підхід до «садівництва» 3-В класу:діти використовували не лише пластикові кришечки від пляшок, але й від банок, адже вони більші за діаметром і наочніше демонструють серединку квітки. Сподіваюсь, її «пелюстки» ніколи не будуть обірвані, як у квітки-семиквітки, бо на них значились такі важливі для світової гармонії «милосердя», «дружба», «єдність», «повага», «добро», «любов» і врешті «МИР»…

Ця композиція була виконана в стилі мінімалізму, адже помістилася усього на одному квадратику алфальту. Що й казати, вона була набагато кращою, ніж ті, котрі були викладені, як слід, на 4 квадратики, й вигадливо прикрашені…

А мій 11-Б, як завжди, мислив глобально: над нашою планетою малювали пальмову гілку, до якої звідусіль тягнулися долоньки, які ми створили, обводячи по контуру власні руки. Не знаю, як щодо художньої майстерності, а свою душу й глибокий сенс ми в цю композицію точно вклали. Щоправда, з нашою мозаїкою дещо перегукувалася ідея З-А класу, проте молодші школярі замість пальмової гілки прикрасили свою композицію просто квіточками, а ще — двома голубами, котрі тримали в свої дзьобиках стрічку з гаслом: «Ми за мир».

Тож перерва після третього уроку пройшла в нашій школі більш ніж плідно. Ви запитаєте, навіщо ж ми це робили, щоб позмагатись в оригінальності, а потім зруйнувати це «пластикове мистецтво»? Звичайно ж, ні!

Помилувавшись своїми витворами, школярі поскладали кришечки до окремого баку, адже вони ще не виконали свого головного призначення…

Згодом пластик отримає нове, вже третє, життя: кришечки переплавлять на протези для військовослужбовців! Ось воно як виходить: не викинув пляшку — допоміг українській армії…

Звичайно ж, ця ідея не виникла з повітря, а випурхнула голубом миру із колективу 10 класу. Антоніна Станіславівна Шпаченко, вчитель української мови та літератури та водночас класний керівник, не в перший раз стала для свої учнів музою, адже чи не всі новаторські ідеї в дусі українізму в Рідній школі — її рук справа. Антоніну Станіславівну окрилила підтримка десятикласників, а вони, в свою чергу, зуміли зацікавити в корисній акції усю творчу родину ЗОШ №1 імені Олега Ольжича.

Отже, якщо вирішите колись завітати до нашої школи, прихопіть із собою декілька непотрібних вам кришечок — не один солдат скаже вам «дякую»!