Произведения победителей конкурса "Пару слов за Николаев"- 2015 (видео)
Напомним, этим летом прошел конкурс народных сочинений о любимом городе «Пару слов за Николаев», который организовал и провел Первый
виртуальный музей Николаева при поддержке общественного объединения «Самопомощь».
«Пару слов за Николаев»: подведены
итоги конкурса народных сочинений
о любимом городе (ВИДЕО)
Лариса Денисенко об участии в конкурсе:
https://www.youtube.com/watch?v=_f6XvJBIEiQ
С удовольствием представляем нашим читателям произведения победителей.
В номинации «проза на русском языке» победила Холодулькина Анжелика:
ПАРУ СЛОВ ЗА НИКОЛАЕВ
За Николаев пары слов сказать не хватит.
Не описать парой слов отраженный в нежном свете лунной дорожки на Набережной яркий отсверк уносимого солянской шпаной старенького лодочного мотора.
Не запатентовать композицию неповторимого июньского проспектного парфюма: пряность лип, приторность акаций, аромат свежескошенной (и свежеброшенной) травы, приправленные внезапной горчинкой Дормашиновского сероводородца.
Не показать сны дрыхнущих аркасовско-горбатовско-каштановских львов ( а на их мраморных спинах пересидело семь поколений николаевцев, и они ой как много знают!).
Не повторить уникального говорка центральнобазарных торговок: «Не, ты дивы, яки велыки батоны, прям грамофоны!»
Не передать горечь взгляда завсегдатая пивного генделыка на надежно скрытые супермодным цветастым ширпотребом умопомрачительные девичьи ноги.
А как в двух словах разъяснить обалдевшему туристу, что лучший вид в городе на излучину Южного Буга уже лет сто слегка подпорчен тюремными решетками?
А Сквер «Ради Европи» в центре улицы Садовой с православным крестом, турецким фонтаном, китайскими грозными львами и свежеобворованной Европой?
А белейший речной песочек с пляжа? Как передать его хруст на последних зубах Намывских старушек?
А водовозка, споро шурующая по берегу реки в Варваровке? А театр, названный именем лётчика? А аквапарк областного значения из одной желтой горки на один виток? А застывшая у Дворца Баракосочетаний одинокая невеста ?
Как можно двумя словами озвучить полубетховенскую симфонию чувств новослободской дамочки, идущей крестить правнука к бывшему Дому офицеров, в котором она познакомилась на танцах с покойным вторым мужем?
Не объяснить умаявшимся приезжим, почему в лучшем в Украине зоопарке — ни слона, ни жирафа, а лучшее селфи — снаружи, со сбежавшим бронзовым Маугли.
А Площадь Победы в центре Проспекта Мира?
А Соборная площадь без Собора?
А Бугский Бульвар без бульвара?..
…Николаев соткан из противоречий и тем прекрасен. А мы и есть – Николаев. И символ нам – непереводимый для пришельцев Сухой Фонтан.
*************************************************
В номинации «поэзия на русском языке» победила Денисенко Лариса:
ЗА НИКОЛАЕВ!
На счастье жить мы уповаем,
И это счастье вновь со мной:
Вечерний город Николаев
Меня встречает тишиной.
Я знаю: завтра будет утро,
И гул машин, и свет в окне,
Ингул искрится перламутром…
И это надо, надо мне:
Чтоб ночью тишь, а утром снова
Тот Борисфена древний клич,
Чтоб жизни всей первооснову
Вдруг неожиданно постичь.
Чтоб волны Буга не остыли,
Напоминая вновь и вновь
Те пару слов за Николаев,
За город, где живёт любовь…
********************************************
В номинации «проза на украинском языке» также победила Денисенко Лариса:
ГАРМОНІЯ
На Флотському бульварі біля ротонди – діти й голуби. Славнозвісні миколаївські голуби – окраса й оберіг нашого міста. Ніколи не втомлюєшся дивуватися й захоплюватися таким дивом природи. Особливо своєрідно виглядають ці туркотливі створіння біля споруди ХІХ століття . Така благородна ротонда, збудована для урочистої зустрічі вінценосного гостя, і сизокрилі літуни — довершене доповнення старовини. І якої благородної, не театральної, а живої старовини.
А ще поруч нагадує про давні часи чудове приміщення Шахового клубу. Ні, це зовсім не стилізація під позаминуле століття. Це насправді збережені й відреставровані пам’ятки. Їхні лінії, силует навіюють мрійливий настрій. І як добре, що тут немає будівель-монстрів, що ріжуть око, як буває доволі часто в сучасних районах старих міст.
У такому місці можна посидіти й подумати. Про що? Та ні про що особливе, а тільки про те, як добре сидіти, яке пишне небо над головою, як гарно в ньому летять голуби, як чудово сміються діти.
Я тут живу.
*************************************************
В номинации «поэзия на украинском языке» победила Лілія Ниркова
Кілька слів за Миколаїв
Поміж річок, серед озер й лиманів
розкинувся мій рідний Миколаїв.
Простяг свої ліси й славетні парки
через провулки, вулиці і арки.
Я народилась тут і тут зросла.
В цім місті кожна вулиця знайома.
Соборна, Карла Лібкнехта, Садова.
А ще Велика та Мала Морська.
А площею розсипалися квіти,
немов намисто чорнобрової красуні.
І радісно розгомонілись діти,
яких привели гратися бабуні.
Тут все знайоме, кожне місце тут
пробуджує думки і сподівання.
Це — моя школа, ось — мій інститут,
відомий ВУЗ кораблебудування.
Серед вітрил відомих кораблів.
І поміж синьо-жовтих прапорів.
Живи і процвітай, мій рідний краю!
Назавжди мій, славетний Миколаїв!
********************************************
Специальный приз от Объединения «Самопощь» в Николаеве завоевала
Бабич Ирина:
Гасла
«Якщо справді будеш ти мовчати цього часу,
то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця,
а ти та дім твого батька погинете» (Ест. 4:14)
Як уперше зібралися ми,
Щоб обурення висловить гучно
Через те, що Європи зреклись
і… (а хто – і сказати незручно) –
«Україна – Європа це є!» —
Вперто твердили ми в непокорі,
І «Ганьба!», «Банду геть!» загуло,
Як той дзвін у Софійськім соборі.
А коли в листопадівську ніч
По-звірячому молодь побили –
Знову «Геть!» і «Ганьба вам, кати!»
Ми, захриплі, кричали щосили.
Вже Майдан, як фортеця, стояв,
А від нас, міцно скутих ходою ,
Полетіло в нескорений світ:
«Київ, чуєш, ми разом з тобою!»
Нарождався лиш наш Майдан,
І звучав з перших днів і донині
Відгук «Слава героям!» — як грім
Після блискавки «Слава Вкраїні!»
«Слава нації! Смерть ворогам!» —
Задзвеніло, як завжди, в акорді.
— Поки що, щоб людей не лякать,
Не гукаймо ми гасла ці горді!
Звали ми: «Миколаїв, вставай!»
І «До нас ви приєднуйтесь, друзі!»
І вливався народ в наш Майдан,
Як вода у відкритому шлюзі.
Коли сотня свята полягла
За свободу, для всіх Богом дану –
То сльозами наш голос бринів:
«Слава, слава героям Майдану!»
Як у Крим окупанти прийшли,
І анексії акт вже відбувся –
«Крим – це є Україна!» — такий
Вигук наш у Криму аж почувся!
«Колоради» як в нас розповзлись,
І на південь прийшла чорна днина –
Повторили для всіх ми не раз:
«Миколаїв – це є Україна!»
«Схід і захід є разом навік!», —
Довелося й таке нам гукати,
Як задумав сусід розділить
На шматки нашу рідную мати!
«Україна є понад усе!» —
Сенс новий набуло старе гасло,
Як на заході сонце зійшло,
А на сході – ледь-ледь не погасло!
«І одна і єдина вона –
Ця соборная наша Вкраїна!» —
к молитву, до Бога несли!
Повторяли: «Єдина! Єдина!»
А як ворог з Росії прийшов,
І війна запалала в Донбасі –
«Слава нації! Смерть ворогам!» —
Стали гасла ці знову на часі!
Їх трирічна дитина гука,
Вимовляє дідусь, зовсім сивий.
Це зворушливо й гордо звучить,
Це звучить, передовсім, красиво!
Не забудем ці гасла святі –
Я даю обіцянку вам щиру!
Ціцерон ще казав: «До війни
Приготуйся, як хочеш ти миру!»
Наше гасло із вулиць і площ
У Верховную Раду вселилось;
І у всіх, хто і відгук почув –
Серце з радості враз звеселилось!
Купол — дах аж ввігнувся, щоб чуть!
І безмежним було здивування,
Як із уст Президента Петра
Пролунало упівське вітання!
Гасло «Слава Вкраїні!» звучить
Зараз в Раді — і буде звучати!
А героїв, що славимо їх,
Вже нікому не вдасться здолати!
Ми з Соборної площі ішли,
Європейська – це площа зупину.
Це наш шлях! Ми повинні іти
Лише так, щоб спасти Україну!
Від соборності, що збережем,
Попрямуємо ми до Європи,
Бо ми вільні, і ми – козаки,
А не підлі російські холопи!
І коли переможемо зло,
Закликаю вас, браття з Майдану:
«Досить гасел! Між тихих вітрів
Ми віддамо полеглим пошану.
Щоб згадати усіх – помовчім
Не хвилину – а цілу годину…
І почуємо гасло з небес:
«Ми спасли – ви храніть Україну!»
