Невтомна поетеса: Ліна Костенко у натовпі Майдану

Що означає ім’я видатної поетеси
Ліни Костенко (їй сьогодні, 19 березня, виповнюється 85 років) для нашого суспільства, цікавилась учениця Миколаївської школи №1 Вікторія Кудряшова.

Результати опитування серед вчителів кафедри української мови та літератури своєї школи дівчину, як вона зізнається, по-справжьому здивували… Ось що Вікторія пише до редакції «Корабелів.Інфо»:

««Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору…» Цікаво, чому ж тоді в 2010 році перший прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» викликав такий ажіотаж у книгарнях? Адже саме «потрібність» читачу найкраще демонструє високохудожність літературних творів…

А цитата ця була популярною ще в славетні шістдесяті, коли Ліна Костенко вимушена була писати «для шухляди». І нехай її історичний роман у віршах «Маруся Чурай» відлежувався там аж 6 років, він аж ніяк не втратив від цього своєї актуальності. Як вино, що кращає з кожним пролежаним роком, так і твори Ліни Костенко з часом тільки відшліфовуються і, як і раніше, з нетерпінням чекають на своїх поціновувачів. Ще одним показником цього є й те, що за вищезгаданий віршований роман письменниця була удостоєна Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка.

…Результати опитування мене по-справжньому здивували. Не будучи в змові між собою, вчителі-мовники повторювали одне й теж! Із семи опитаних мною знавців творчості Ліни Костенко 3 назвали її взірцем та прикладом для молоді, 2 — совістю нашого народу, а ще пару вважають твори Ліни Василівни актуальними як в 60-ті роки, так і зараз. Крім того, 2 вчительки безперервно захоплювались тими ж «Записками українського самашедшого», що «били» всі рекорди по популярності всього 4 роки назад. Ще двоє стверджували, що твори письменниці можна віднести до шедеврів сучасної класики і навіть цитували рядки з її поезії «Доля»:

«Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться-
У мене жодних претензій нема
До Долі-моєї обраниці».

То є так, доля письменницька складна і терниста. І досить митцю замовчати на хвилинку, як рідний же народ почне освистувати та опльовувати… Завжди потрібно тримати напоготові свою громадянську позицію, завжди треба бути готовим кинутися в інтелектуальний поєдинок з противниками українського слова. Завжди. І це доводять хоча б події, що зараз відбуваються в Україні. Словом, далі про це — детальніше.

Ви можете зауважити, звичайно ж, що вибірка повинна бути строкатою: треба опитувати не лише тих, хто в цьому колосально розбирається, а й людей із усіх прошарків суспільства. Однак мені хотілося почути суто професійну думку, суто професійний аналіз життя тієї людини, яка завжди вимогливо ставилася до себе та своєї творчості… Ось, приміром, три «найсоковитіші» відповіді, які мене сподобались найбільше.

Маргарита Григорівна Бондаренко, вчитель української мови та літератури ЗОШ №1, автор текстів до постановок шкільного театру «Ольжичеві таврійці»:

«Безумовно, Ліна Костенко — це особистість, яка впливає на маси і під жодним тиском не змінює свою думку і залишається самою собою. Адже в її творах завжди вчувається причетність до того, що відбувається в країні. І це можна довести на конкретному прикладі.

Одна моя знайома була на Майдані і, озирнувшись у натовпі, вона раптом побачила… Ліну Костенко! Поетеса мала втомлений вигляд, змучене обличчя (літа даються взнаки, як-ніяк), але коли моя знайома поспілкувалась із Ліною Василівною ближче, потримала письменницю за руки, вона зрозуміла, що ця людина не лише знаходиться в центрі того, що відбувається в країні, але й дуже проста і приємна в бесіді: в моєї знайомої навіть склалося враження, що вона знає Ліну вже багато років…»

Алевтина Георгіївна Мовсесян, учитель німецької мови та світової літератури:

«Я вважаю, що в будь-якій поезії Ліни Костенко, навіть не громадянського спрямування, кожна людина може віднайти своє світобачення. Не можу не згадати також про її прекрасні переклади творів французьких поетів-модерністів. Тому раджу всім не лише перечитати її прекрасні поезії, але й прозові твори.

Однак мені здається, що починаючи з 2004 року, поетеса просто мовчить. Можливо, я просто не цікавлюсь, але в той час, як інші творчі особистості займалися благодійністю, допомагали людям на Майдані, від Ліни Костенко так і не дочекалися оцінки суворої дійсності.

Та напевно, ми все-таки ще почуємо голос письменниці, адже вона є відображенням ментальності нашого народу. Адже, як там колись писав Маяковський: «Я себя под Лениным чищу,чтобы плыть в революцию дальше»?»

Антоніна Станіславівна Шпаченко, вчитель української мови та літератури, українознавства ЗОШ №1:

«Ліна Костенко належить до числа тих митців слова, чий стиль впізнати дуже легко: навіть якщо читати її поезії без підпису, можна досить безпомилково вгадати, що це рядки саме Ліни Костенко. І хоч теперішній стан письменниці не дозволяє їй подорожувати, вона все одно залишається напрочуд прогресивною у своїй творчості.

Я захоплююсь творчістю Ліни Костенко ще зі школи. Не хочу применшувати значення Лесі Українки в своєму житті, але ж і Ліна Василівна — одна з найулюбленіших моїх письменниць, хоча б тому, що здобула авторитет ще за життя…

Якщо ж згадувати драматичні твори Ліни Василівни, то треба зазначити, що поетеса дуже не любить, коли їх ставлять на сцені.

Однак, Миколаївський театр драми й музкомедії все ж таки удостоївся цієї честі: Ліна Костенко сама доручила постановку своєї п’єси «Маруся Чурай»! А це, повірте, є великою рідкістю. Тож раджу вам обов’язково відвідати театр і переглянути цю виставу».

Як бачимо, Ліна Василівна людина досить принципова: уявляєте, у Вікіпедії я навіть вичитала, що письменниця відмовилася від звання Героя України!

Однак з відповідей учителів Рідної школи я зрозуміла ще одну просту річ: при всій своїй принциповості, вимогливості та талановитості Ліна Костенко залишається Людиною, так, саме з великої літери.

Наведу в якості прикладу хоча б враження від особистого знайомства, на цей раз вже моєї вчительки української, Євгенії Зіновіївни Вервики:

«Я зустрічалася з Ліною Костенко ще в студентські роки і можу сказати, що від цієї людини по-справжньому віє натхненням».

Наостанок Євгенія Зіновіївна також додала, що Ліна Костенко належить до числа тих особистостей, які здатні повести народ за собою.

Недарма ж інша вчителька, Ірина Валеріївна Малиновська, назвала письменницю ще й символом України, голосом і правдою нашого народу. Я повністю згодна зі своїми респондентами, хоча в мене і немає літературної освіти.

Завершити цю низку згадок і захоплень від творчості української поетеси мені хотілося б словами Марини Геннадіївни Аркуші, вчителя світової літератури нашої школи:

«Ліна Костенко — рупор та сумління українського народу, поетеса, яка розкриває найболючіші теми як 60-тих років, так і нашого часу, тому її творчість була і залишається актуальною».»