Аби не забути, якою ціною... До братської могили прийшли мешканці Широкої Балки

«Город помнит, город чтит,
Он забыть не вправе,
Дни победные хранит
В золотой оправе…»
                           О. К. Бєлошапкін

Минають роки, події, але залишається пам’ять, спогади живих свідків тих давніх років. Ці спогади необхідно берегти. Тому що це наша історія, наше минуле, наше надбання.

28 березня 2014 року учні Миколаївської загальноосвітньої школи №14 ім. Героя Радянського Союзу Пшеніцина Г.О. відзначили 70-ту річницю визволення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників.

В цей пам’ятний день педагогічний колектив, учні школи та місцеві жителі прийшли вшанувати пам’ять 300 воїнів-визволителів на братську могилу в мікрорайоні Широка Балка.

На урочистому мітингу виступили директор школи Л.Л. Джуган, вчитель української мови і літератури, керівник шкільного клубу «Патріот» Г.І. Кучеренко, вчитель історії та правознавства О.В. Сіра.

Хвилюючими спогадами поділилися очевидці подій 1944 року — Щербина В.П. та Кравченко О.К. Учні школи підготували урочистий виступ на честь цієї пам’ятної дати: згадували всіх тих, чиє життя забрала війна, тих, хто поліг у кривавому бою, хто помер від ран, хто не дожив свого віку, не долюбив, так і не побачив своїх ненароджених дітей. Уславлювали тих, хто своєю самовідданою працею наближав розгром ворога.

Виступаючі на мітингу проголошували, що святий обов’язок сучасних і прийдешніх поколінь – не забути, якою ціною здобуто перемогу. Для нас, нащадків, подвиг визволителів – це абсолютний еталон служіння ідеалам свободи, справедливості та добра, це суміш печалі і радості, пов’язаних зі спогадами буремних років війни, з весною, народженням та розквітом нового життя.

Також учні школи поклали квіти до меморіальної дошки на честь Пшеніцина Г.О. та пам’ятного знаку воїнам-зенітникам 122-го зенітно-артилерійського полку, які брали участь у визволенні міста Миколаєва в березні 1944 року.

Ми завжди маємо пам’ятати про священний подвиг наших земляків і відзначати цей день як символ радості і скорботи, пам’яті і безсмертя, як символ єдності народу, який ціною власного життя захистив нашу рідну землю – Україну.

Вчитель української мови і літератури
А.О. Лихіна