“У пам'яті шкільні роки - найяскравіші квіти”. Вечір зустрічі випускників ЗОШ №49
Між дорослістю й дитинством
Ні казок, ані мостів,
Та лишаються на пам’ять
Спогади шкільних років
…У різні куточки світу закинула їх доля. Все рідше вони мають змогу спілкуватись один з одним. Та є в календарі день, коли злітаються випускники із різних куточків землі до своєї рідної школи.
Так, 31 січня 2014 року в Миколаївській загальноосвітній школі №49 відбулася зустріч із випускниками минулих років.
Актову залу прикрасили святково: квіти, кольорові кульки, плакати-вітання. Наближається 18-та година… Один за другим у рідну школу сходяться випускники 70-их, 80-их, 90-их, 2000-их років. «Под звуки нестареющего вальса» юні артисти, майбутні випускники, відкрили святковий концерт, присвячений випускникам минулих років.
На сцені – ведуча свята, випускниця 1999 року Дікарева Світлана Савеліївна. А на екрані – школа далекого 1965 року. Молоденький сад, шкільні коридори із символікою минулого, кабінети, учениці у скромних шкільних сукнях із білими фартушками – все це не може не зворушувати.
Теплі слова вітання ведучої звернені до вчителів — добрих, терплячих, неспокійних, завжди з іскорками любові в очах. Присутні в залі вітають їх бурхливими, вдячними оплесками. Лунає шкільний дзвінок, але тепер він кличе не в шумний клас, не на уроки. Він просить пригадати шкільні роки, такі багаті на прекрасні спогади.
Право надати шкільний дзвоник надається випускнику 2010 року Дзяйло Володимиру та випускниці 1989 року Починок Світлані.
Серед гостей — випускників нашої школи — лікарі і вчителі, юристи і бухгалтери, продавці і перукарі, будівельники і водії… Не можна не пишатися і не вклонятися перед тими випускниками, які знайшли своє місце в житті, стали добрими спеціалістами і шанованими людьми.
Випускники школи — це яскраві зірки, які засвітилися на шкільному небосхилі в день вступу кожного у школу і залишаться в пам’яті школи назавжди.
З великою радістю зустрічали присутні музичне привітання Шевчук Наталії, яка у 2013 році закінчила 9 класів школи.
Неперевершеним був виступ випускниці 2009 року Клепи Олени Едуардівни, яка подарувала вчителям і гостям пісню. Її чарівний голос, непідробний артистизм прикрашає і, сподіваємося, прикрашатиме кожну зустріч випускників. Нині Олена Едуардівна – вчителька музики у школі №49.
…За далекими порогами юності залишилася рідна школа. Та світліше стає серед цього невпинного бігу робочих буднів, серед невідкладних справ, коли знаєш, що у рідному місті, серед змужнілих роками ровесників, зоріють неповторні юнацькі спомини і ясніють вікна рідної школи, звуть лебединою піснею далекого шкільного дзвоника.
У гербарію пам’яті роки, проведені за шкільною партою, є найяскравішими найдухмянішими квітами. Кожна пелюсточка, дарма що підсушена плином часу, дихає дитинством, кожна стеблина, дарма що скручена досвідом, утраченою безтурботністю, випромінює життя.
Життя — наче потяг. Зупинка під назвою «Школа», а далі — у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги, радощі й успіхи, та в усіх випускників школи була спільна зупинка. І хоч немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою «Школа» завжди їм раді.
…Щорічно від шкільного берега дитинства під парусом надії у далеку дорогу життя вирушають випускники школи. Дуже швидко плине час. Школа, навчання в ній поволі й безповоротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань, тим чарівнішими й милішими серцю здаватимуться її обриси…
За матеріалами Ольги Безполетової
