Зустріч учнів з Корабельного зі справжнім козаком відбулася в присутності священника
Козак – це той, хто за освіту,
Хто любить пісню і молитву!
З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя — це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок — символ минулого, другий — сучасного, третій — майбутнього».
Отже, кожен з нас пов’язаний з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із її сторінок — козацтво. Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам’яті українського народу.
То хто ж вони — козаки? Це вільні люди. І постає в уяві образ сильних, мужніх і сміливих героїв, захисників рідної землі, віри православної. В боротьбі проти турецької навали та свавілля польської шляхти український народ створив власне військо – козацтво.
Згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999 року, 14 жовтня в Україні щорічно відзначається День українського козацтва — в один день з великим православним святом ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, яку козаки вважали своєю захисницею та заступницею.
Така історична традиція приурочується до дива поразки турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис. козаків, а турецько-татарське військо – 227 тис. чоловік. Штурм Азова турками розпочався 6 червня 1641 року, але, втративши близько 100 тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони козацькому гарнізону з’явилося небесне видіння «діви чудесної в багряній ризі», яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до 1(14) жовтня 1641 року місто звільнилося від облоги.
Для козаків свято ПОКРОВИ було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки настільки вірили в силу ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ і настільки щиро й урочисто відзначали свято ПОКРОВИ, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – КОЗАЦЬКА ПОКРОВА.
Сьогодні козак — не той, хто одягнений у вишиванку й шаровари. Козак — це передовсім воїн за духом, і воюватиме він тільки за честь і свободу. ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш!
Саме такого гостя 10 жовтня бібліотека запросила на зустріч з учнями ЗОШ №54.
Олександр Василевський — отаман Богоявленської громади Бузького козацького війська (козацьке військове звання — хорунжий). Його цікаву розповідь про славну Січ, про січове козацтво, їхнє лицарство діти слухали затамувавши подих.
А демонстрація відео з Всеукраїнських козацьких ігор «Запорозька слава» на Хортиці визвала ще більше захоплення всіх присутніх — як дорослих, що прийшли на компютерні курси до бібліотеки, так і учнів.
Зустріч була освячена присутністю священника церкви Святого Духа в Корабельному районі протоієрея Богдана Чорненького та його розповіддю про православний і загальнолюдський зміст свята Покрови. Козаку нема верховода крім Бога і народа.
Заключним акордом зустрічі прозвучала пісня «Боже, спаси, суди мене» на слова Т.Г.Шевченка у виконанні соліста гурту «ASA», автора музики Тимура Олешкевича.
Дзембуляк Г.П., провідний бібліотекар
бібліотеки-філії №18 ЦБС для дорослих
