«Не забувайте нас!» - душевно співали ліцеїсти
УВАГА! УВАГА! УВАГА! Такими словами розпочалася в економічному ліцеї №1 (Корабельний район Миколаєва) довгоочікувана лінійка, присвячена святу «Останнього дзвоника».
Всі учні були задоволені тим, що наступає найулюбленіша пора року всіх школярів. Але для когось це свято було незвичайним — для когось «Останній дзвоник» пролунав в останнє у своєму житті.
Вся увага була прикута до тих, хто, витираючи сльози радості, давав свій останній дзвоник. Отримували останні нагороди, танцювали свій останній вальс, співали пісню, яка стала традиційною для ліцеїстів «Не забувайте нас!»…
Навчальний рік пролетів дуже швидко. І взагалі, ще начебто вчора заступник директора читала наказ про зараховування у восьмий клас, а вже сьогодні на твоєму плечі висить легендарна стрічка «Випускник».
Випускники, ці діти, які вступають у справжнє доросле життя, сповнене пригод та почуттів, стояли, згадуючи кожний урок, проведений у ліцеї. Вони вже подолали перший і найважливіший період у своєму житті, який дасть поштовх у майбутнє.
В цьому році життєві шляхи одиннадцятикласників розходяться у різні сторони, проте цей день вони будуть згадувати протягом всього життя. Важко навіть уявити, як воно — прощатись з тими, з ким провів велику частину свого життя, з тими, хто завжди підтримував тебе, з тими, які стали твоїми найкращими друзями. Це був їх день, їхнє свято!
Є люди, які на цьому святі заслуговували справжнє, українське та щире «СПАСИБІ» — батьки. Спасибі за те, що виростили, виховували, без них це все було неможливим. Батьки, які, здавалося б, ще нещодавно відправляли своїх маленьких діточок у перший клас, стояли і знімали на камеру найщасливіший момент їхнього життя.
Як кажуть, ліцей – це другий дім, тоді і вчителі – наші батьки. А справді, це ті люди, які завжди нас підтримували у будь-кій ситуації. Вчителі навчають нас правилам життя, вони є нашим дороговказом у майбутнє…
Щастя! Успіхів! Фарту та натхнення! А все інше у наших випускників вже є. Хай щастить у майбутньому!
Олександр Зіневич, учень 9-Б класу Миколаївського економічного ліцею №1