Зустріч з ветеранами: уміння дивитися в один бік

Акварель намалювало саме життя у Дитячому Центрі Корабельного району під час зустрічі з ветеранами.

Це свято мало дві родзинки: першу — у середині концертної програми, другу — в кінці. Обидві викликали щем у серці, сльози на очах…Але все по порядку.

Родзинка перша. До сцени з зали підійшла літня жінка гарної статури з делікатно укладеним сивим волоссям, з моложавим обличчям, з медалями та орденами за участь у двох війнах (Друга світова (1939-1941 роки) та Радянсько-Японська 1945року). І …. почала читати вірші про війну.

Розумієте, шановні читачі, присутніми миттєво заволоділа повна тиша. Ніхто не чекав такого повороту в ході концерту-зустрічі, присвяченого 69-річниці визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників.

Вірші читала Антоніна Петрівна Поннац, фронтова медсестра. До речі, їх автор Олександр Клавдієвич Білошапкін, ветеран праці, поет, сидів у першому ряді серед запрошених ветеранів і тримав власний поетичний збірник, що приготував у подарунок дітям ДЦ. Поруч з ним — Галина Петрівна Ткаченко, ветеран праці, член районної ради ветеранів; Олександр Вікторович Білий, голова районної ради ветеранів, почесний громадянин нашого міста. Їх об’єднував не тільки шанований вік, а й «іконостас» з відзнак за власний вклад у наближення Перемоги.

А вже, коли кожен звернувся до присутніх, то ніби сама історія прийшла у гості до вихованців ДЦ. Цікаво було слухати про бої за рідне місто, адже говорили ті, хто власним життям ризикував, приймаючи у них участь.

Родзинка друга. Як тільки-но закінчився концерт, до ветеранів зі сцени та з зали підійшли діти з квітами. Не було традиційних трьох гвоздик – кожному. Були оберемки квітів, яскравих, як саме життя та ніжних весняних відтінків для кожного. І наші гості опинилися в оточені дітей та квітів.

Звичайно ж, шановні, читачі, ви уявляєте цю картину… А я, щаслива тим, що разом зі своїми вихованцями, її бачила. Можна сказати, акварель імпровізована життям…

Кілька слів про концерт. Традиційно до таких заходів у ДЦ відносяться по-особливому, я б сказала, пропускаючи крізь серце та душу. Бо слово «відповідально», дуже вже канцелярське. Так і цього разу. Він мав стрижень, на котрий влучно нанизались тематичні пісні, вірші, танці, ансамблеве звучання баянів.

{gallery}2013/03/30/1{/gallery}

Заключаючи. Згадані кульмінації – заслуга гостей та господарів. У них мені бачиться єднання поколінь, уміння разом дивитись в один бік, як у хорошій, дружній сім’ї.