В школі №1 урок провели Герой України та депутат міськради

До 75-річного ювілею Миколаївщини керівники навчальних закладів міста готувалися по-різному. Вузівські ректори, як відомо, відряджали своїх студентів замість відвідання пар розучувати на стадіоні танці для В.Януковича, який приїхав на свято у Миколаїв, але відбув, не ушанувавши танцюристів-прогульників своєю увагою.

А директор школи №1 ім. Олега Ольжича Микола Матіюк ще з 1 вересня започаткував для своїх учнів спеціальні уроки, які проводять знані та шановані у місті люди, розповідаючи дітям, часто на прикладах з власного життя, про історію Миколаєва, його славні сторінки та визначних постатей, що створювали славу міста корабелів.

21 вересня такий урок запросили провести Героя України Миколу Романчука, який протягом 15 років очолював найсучасніший в Україні суднобудівний завод «Океан», та голову фракції «Фронт Змін» у Миколаївській міськраді Олега Мудрака. Вибір цих громадських діячів був невипадковим: адже нещодавно вони презентували в Одесі амбітну програму відродження Чорноморського флоту та українського суднобудівництва.

{gallery}2012/09/22/4{/gallery}

Виступаючи перед старшокласниками, Микола Романчук підкреслив, що саме тоді, коли йому було стільки років, як його сьогоднішнім слухачам, він твердо вирішив стати суднобудівником, і, закінчивши суднобудівний технікум, розпочав свою робочу кар’єру простим робочим на будівництві авіаносця «Київ», а згодом, з відзнакою закінчивши Миколаївський кораблебудівний інститут, «виріс» до генерального директора величезного суднобудівного підприємства.

— Прийшовши на завод, я потрапив на здачу авіаносця «Київ». Побачивши це справжнє плавуче місто, водотоннажністю 43 220 тон, довжиною 273 метри та з командою понад три тисячі чоловік, вклавши свій власний труд в його будівництво, побачивши зсередини цей досконалий витвір інженерної думки, я назавжди закохався в професію суднобудівника і вирішив, що все моє життя буде пов’язано з будівництвом кораблів, — розповів дітям Микола Павлович.

— На жаль, сьогодні в Україні ім’я «суднобудівник», яким пишалися цілі покоління миколаївців, звучить далеко не так гордо, як ще зовсім нещодавно. Проте, взявши разом М.Романчуком участь у розробці програми відродження суднобудування в Україні, я переконався: при належності політичної волі, при справжньому, відповідальному баченні цієї проблеми народними депутатами та керівниками держави, вже у найкоротші строки, беручи до уваги дуже сприятливу кон’юнктуру на світових ринках, можна знову завантажити роботою не тільки миколаївські суднобудівні заводи, — продовжив виступ М. Романчука Олег Мудрак, — Більше того, наша програма передбачає створення своєрідного «замкнутого циклу»: суднобудівництво-відродження флоту-судноремонт, що дозволить силами трьох міст нашого регіону: Миколаєва, Одеси та Херсону зробити Україну морською державою, перетворивши її на таку з «держави на березі моря», якою вона зараз є.

Підсумовуючи свій «відкритий урок», Микола Романчук згадав слова видатного українського поета Олега Ольжича, чиє ім’я гордо несе школа, яку, до речі, цілком збудували силами заводу «Океан»: «Нащо слова? Ми діло несемо» і «Держава не твориться в будучині, Держава будується нині». І побажав, щоб сьогоднішні школярі вже завтра стали тими інженерами, політиками, науковцями, які продовжать та примножать силу і славу України.