Сотні мегават є, світла немає: чому когенерація в Україні досі не працює

Думка експерта

Цей матеріал також доступний:

19 Січ 2026

1 820

У соцмережах набув розголосу допис у фейсбуці від 13 січня 2026 року, в якому автор Микола Коломийченко, голова наглядової ради у ГО «Центр стратегії сталого розвитку», колишній радник Голови Державноого агентства з енергоефективності та енергозбереження України, виклав сухі факти про стан когенераційних установок в Україні.

Свою позицію він формулює так:

“Україна отримала когенерацію, але не отримала систему її введення в роботу. Ми маємо сотні мегават потенціалу, десятки мегават реальної роботи і колосальний розрив між ними. Це не технічна проблема. Це управлінська і організаційна катастрофа”, — написав Микола Коломийченко.

Скільки КГУ реально поставлено

Сумарно (гуманітарні, донорські, муніципальні, держпрограми):

≈180-200 когенераційних установок фізично знаходяться в Україні (від мікро-CHP 200–400 кВт до установок 2–4 МВт)

Це факт постачання, а не «планується», не «погоджено», не «в дорозі».

Скільки реально введено в експлуатацію

приблизно 80-85 КГУ реально працюють

менше 50 % від наявних

Все інше:

– стоїть на фундаменті;

– змонтовано без пусконалагодження;

– під’єднано до тепла, але не до електрики;

– або «є акт приймання, але кнопка не натиснута».

Реальна встановлена потужність

ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ

Середня електрична потужність однієї КГУ 0,9–1,2 МВт

Загальна встановлена електрична потужність поставлених КГУ: ≈ 170–190 МВт

Фактично працює: ≈ 75–85 МВт

Це 1 середній енергоблок ТЕС, але розмазаний по країні, що стратегічно правильно, але критично мало.

ТЕПЛО

Теплова потужність когенерації завжди більша. Середній коефіцієнт: 1,3–1,6 МВт тепла на 1 МВт е/е.

Загальна теплова потужність поставлених

КГУ: ≈ 240–280 МВт

Фактично задіяно: ≈ 110–130 МВт

Це тепло для ≈150-180 тисяч квартир або критичної інфраструктури середнього міста.

Чому когенерація не працює

За словами автора, ключові причини не мають стосунку ні до ракет, ні до нестачі газу. Серед основних проблем:

відсутність проєктування перед поставкою обладнання;
складність підключення до електромережі та погодження релейного захисту;
брак кваліфікованих фахівців у громадах;
фінансування «заліза» без коштів на запуск, сервіс і пусконалагодження

“КГУ — це не дизель-генератор. Потрібні інженери, енергетики, фахівці з КВП та сервіс. А в громадах часто є один електрик і два слюсарі”, — наголосив Микола Коломийченко.

Що потрібно було робити