"Немає рук — немає картки": бюрократія ледь не залишила ветерана без виплат, втрутився голова НБУ

Українська бюрократія знову пробила дно, продемонструвавши повну відсутність емпатії до тих, хто пожертвував своїм здоров’ям заради країни. Приголомшливий випадок стався у Києві, але він стосується кожного з нас, адже у лавах ЗСУ служать тисячі мешканців Миколаєва.

Постраждалим виявився 20-річний військовий Руслан Книш. Хлопець пішов на фронт у 18 років, отримав важкі поранення у районі Ізюма на Харківщині та втратив усі чотири кінцівки. Оскільки телефон із банківськими додатками згорів у бою, йому необхідно було відновити картку для отримання державних виплат.

Візит до відділення ПриватБанку на проспекті Берестейському перетворився на приниження. Менеджер фінустанови відмовився віддати готовий пластик, вимагаючи провести процедуру верифікації — взяти картку в руки для фото, що фізично неможливо для людини з ампутацією.

17 грудня 2025 керівниця Патронатної служби “Янголи” Олена Толкачова емоційно описала цей діалог:

“Менеджер дістає готову картку і каже: візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото. У людини немає рук. Немає рук — немає картки. Тримати картку іншій людині «не можна». Вдумайтеся. Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук”.

Історія миттєво набула розголосу, викликавши хвилю люті українців. Лише публічний резонанс змусив систему працювати. У ПриватБанку визнали ситуацію неприпустимою. Голова НБУ Андрій Пишний разом з топ-менеджментом банку особисто поїхав до лікарні, щоб вручити картку Руслану.

Банк спробував залагодити провину, пообіцявши покрити витрати на лікування та протезування героя. 18 грудня Олена Толкачова у своїх соцмережах назвала таку реакцію недостатньою, адже держава і так забезпечує хлопця медициною:

“Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу. Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього”.

Волонтерка підкреслила, що цей випадок — це діагноз усьому суспільству, яке живе “звичним життям”:

“Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом. Добре, що за Руслана є кому заступитися. А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?”.

Тепер банк обіцяє системні зміни: створення гарячої лінії для ветеранів та навчання персоналу. Але питання “прірви” між тилом і тими, хто тримає фронт на своїх плечах, залишається відкритим.