Миколаївці не вірять у “мир”: майже половина категорично проти плану США

У ніч на 22 листопада 2025 року український сегмент соцмереж знову “розірвало”: після заяви Дональда Трампа, що Володимир Зеленський нібито “повинен погодитися” на новий американський “мирний план”, у суспільстві спалахнула масштабна дискусія — від обурення до стриманих голосів про необхідність припинення вогню.

Колишній президент США, коментуючи ситуацію в Україні та стан енергетичної інфраструктури перед зимою, зробив гучну заяву. В контексті своєї візії завершення війни він сказав:

“Це холодна зима, багато енергетичних станцій пошкоджені… В нас є шлях для досягнення миру. Він повинен його погодити… Ми намагаємося зберегти багато життів”.

Також він повторив свої традиційні тези про “великі втрати обох сторін”, згадав про “гарні відносини з путіним” та заявив, що за час його роботи він “завершив 8 війн”.

Опитування серед читачів Корабелов.інфо: більшість — проти

Після заяви Трампа в Telegram-каналі Корабелов.інфо Миколаїв було запущено анонімне опитування, яке зібрало 1553 голоси. Результат виявився показовим:

• 29% — “Так”

• 46% — “Ні”

• 25% — “Важко сказати”

Коментарі під публікацією швидко перетворилися на майданчик для гарячої політичної суперечки.

Миколаївці та читачі з інших міст ділилися власними емоціями, сумнівами й різним баченням того, що нині називають “мирною формулою США”.

Що писали люди

Одна з користувачок, Валерія, різко відреагувала, порівнявши пропозицію з історичними прикладами примусових капітуляцій:

“Це не мирний план, це капітуляція України. Як свого часу було в Чечні”.

Інший читач, Артем, здивувався кількості тих, хто підтримав план:

“Хто ці 32% безмоглих?”

Користувач з емодзі-нікнеймом висловив протилежну думку:

“32% одекватных людей. Слава украинскому народу и господу Богу”.

Своєю чергою Леня Ш. описав ситуацію як пастку з обох боків: і з боку плану США, і з боку нинішньої української влади. Він емоційно пояснив:

“План просто жопа, но в ещё большую жопу нас ведёт Зе со своими Миндичами, Умеровыми, Чернышовыми… Тут как бы и соглашаться самоубийство, и дальше с этой властью тоже толку нет”.

Йому відповіли інші читачі — з іронією, скепсисом і взаємними закидами.

У коментарях — і релігія, і геополітика, і історичні паралелі

Читачка Nata D, обурена, назвала прихильників “мирного плану” “путінськими підстилками”, а потім привела великий історичний екскурс про те, як у 1972–1973 роках США вели таємні переговори з Північним В’єтнамом за спиною союзників із Південного В’єтнаму. Вона наголосила, що тодішня угода обернулася для Сайгона катастрофою.

Вона навела детальну довідку про подвійну дипломатію Кіссінджера, “різдвяні бомбардування”, шантаж союзників листами та концепцію “достойного інтервалу”, після якого союзник міг упасти — але не виглядавши наслідком дій США.

Після цього читачка опублікувала цілий відкритий лист Президенту України, де різко критикувала Володимира Зеленського, звинувачуючи його у хибних рішеннях, замороженні ракетних програм, розмінуванні підходів до кордону та формуванні “силової вертикалі під себе”.

Камінь спотикання — чи варто Україні погоджуватися?

Більш стримані коментатори наголошували на необхідності звільнення військовополонених і припинення бойових дій, але водночас зазначали, що погоджуватися на план, який нав’язаний зовні, — ризиковано.

Частина читачів підкреслювала: умови Росії не зміняться на краще, а майбутні переговори можуть виявитися ще жорсткішими. Інші ж заявляли, що будь-яка згода без виведення російських військ — неприйнятна.

Що показало обговорення

Нічні коментарі під опитуванням оголили головне:

• українці вкрай недовірливо ставляться до ідей “миру будь-якою ціною”;

• суспільство розколоте між страхом перед важкою зимою та небажанням повторити долю В’єтнаму чи Чечні;

• емоційний фон — від гніву до цинізму, від болю до прагнення бодай якогось завершення війни.

Попереду — офіційні коментарі Києва та можливі публічні реакції Вашингтона.

А поки — країна продовжує сперечатися, кому довіряти і як уникнути того, що в коментарях називали “між двома пастками”.