Замість фортифікацій – будинок для комбріга: корупція, катування і кумівство в ЗСУ

211-та понтонно-мостова бригада Сил підтримки ЗСУ, створена в серпні 2023 року, мала репутацію престижної військової частини, куди мобілізовані мріяли потрапити. Адже інженери бригади займалися будівництвом понтонних переправ і фортифікацій, а не перебували на передовій. Однак, як виявилося, за цією репутацією приховувалися зловживання, родинні кланові зв’язки, фізичне насильство та вимагання грошей.

Скандал розгорівся після інциденту влітку 2024 року, але розслідування показало, що ці зловживання мали системний характер і почалися значно раніше.

“Солдат, який боявся повернутися”: початок викриття

Вранці 8 липня 2024 року командир роти однієї з батальйонів 211-ї бригади помітив зникнення одного із солдатів. Як з’ясувалося, солдат втік до свого села на Тернопільщині. Його знайшли на горищі батьківського будинку в жахливому стані.

“Чоловік був худий, блідий, виснажений і наляканий. Він не міг нормально спілкуватися і стверджував, що боїться повернутися в частину, бо його там вб’ють, якщо він не скидатиме гроші сину начальника штабу”, – розповідає колишній офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Тимофій Остафійчук.

Цей випадок став відправною точкою для розслідувань, які розкрили системні порушення в бригаді.

Катування, “данина” та клітки для непокірних

Владислав Пастух, син начальника штабу Валерія Пастуха, використовував своє службове становище для залякування підлеглих. Його “методи” включали фізичне насильство, погрози переведенням до піхоти (на “нуль”) та навіть використання “клітки” – спеціального місця, куди солдатів зачиняли в роздягненому вигляді до моменту, поки вони не погодяться заплатити гроші.

За словами постраждалих, розмір “данини” коливався від 5 до 20 тисяч гривень залежно від ситуації.

П’ять офіцерів і сержантів бригади розповіли, що Владислав Пастух також фотографував своїх жертв: на одному із знімків видно прив’язаного до дерев’яного хреста військового. Інші докази, зокрема фото, відео, рапорти та пояснення постраждалих, підтверджують слова очевидців.

“Владислав прямо говорив, що його батько – начальник штабу, а хрещений – комбриг, тому йому нічого не загрожує”, – розповів один із сержантів на умовах анонімності.

Кумівство як система

Військові називають 211-ту понтонно-мостову бригаду “родинною організацією”. За документами вдалося підтвердити, що в бригаді служили не менше десяти родин. Наприклад:

• Начальник штабу Валерій Пастух працював разом зі своїм сином Владиславом.
• Командир бригади Олег Побережнюк підтримував тісні зв’язки з випускниками Кам’янець-Подільського військового інженерного інституту, де навчався сам.
• Дружина Побережнюка працювала у військкоматі, що допомагало “підтягувати” до бригади своїх.

Будинок для комбрига замість бойових завдань

Один із найгучніших епізодів – будівництво приватного будинку для Олега Побережнюка, командира бригади. Чотирьох військовослужбовців офіційно відправили на передову, але вони працювали на будівництві на Хмельниччині.

За документами вони отримували премії за службу “на нулі” – по 100 тисяч гривень кожному. Насправді жодних бойових завдань вони не виконували.

“СБУ встановила за ними стеження і зафіксувала ці порушення”, – розповів один із сержантів бригади.

Спроби покарання чи імітація правосуддя?

Попри численні докази, справжнього покарання винні уникли:

• Владислава Пастуха перевели до іншої частини без жодних наслідків.
• Валерій Пастух, начальник штабу, отримав штраф у 34 тисячі гривень за недбалість, але залишився на своїй посаді.
• Усі постраждалі офіцери та сержанти, які намагалися боротися із системою, були переведені до піхотних підрозділів.

Натомість 1 листопада 2024 року Олег Побережнюк отримав від президента орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня “за мужність”.

Президент обіцяє військового омбудсмена, але…

Цей скандал знову підняв питання про права військових в Україні. За 2024 рік було зареєстровано понад 3800 скарг від військовослужбовців, з яких третина – на порушення з боку командування.

Президент Володимир Зеленський заявив про необхідність створення інституту військового омбудсмена для захисту прав військових. Однак поки це залишилося лише на рівні обіцянок.

Солдати залишаються незахищеними

Скандал у 211-й понтонно-мостовій бригаді демонструє, що війна для українських військових триває не лише на фронті, а й у частинах. Ті, хто наважується боротися з корупцією і свавіллям, стикаються з репресіями, а винні отримують нагороди та підвищення.

Ця історія – черговий доказ того, що військові потребують не лише сучасної техніки, а й реального захисту своїх прав.