"Если друг оказался вдруг"... Історія військової Оксани, яка зіткнулася з домаганнями на службі

Військова медикиня Оксана постраждала від сексуальних домагань під час служби, а її командування відмовилося діяти належним чином. Це вже не перший випадок, коли жінки в армії стикаються з несправедливістю та ігноруванням проблем, які мали б вирішуватися оперативно і справедливо, – повідомляє Слідство.інфо

Оксана, яка служить у ЗСУ з початку повномасштабної війни, пройшла через одні з найгарячіших точок бойових дій. Вона брала участь у боях за Бахмут, Вовчанськ і Лиман, а за свою мужність і відвагу отримала в 2023 році почесну нагороду — «Сталевий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Але навіть така відзнака не захистила її від кривдників у власному колективі.

У червні цього року під час бойового злагодження на одному з полігонів Львівщини Оксана зіткнулася з неприйнятною поведінкою з боку колеги. Водій на ім’я Сергій став домагатися жінки, вимагати сексуальних відносин і психологічно тиснути на неї. Це сталося під час їхньої поїздки зі Львова на полігон. Оксана почала приховано записувати розмову, де чітко видно, що Сергій не просто жартував, а наполягав на інтимній близькості. Він заявляв:

– Оксанко, ми ж з тобою вже зустрічаємося. Після цієї стадії іде секс, у будь-якому випадку хочеш ти, чи не хочеш. Ну, правильно я тобі кажу? Навіть на мосту ми з тобою могли б кохатися. Давай? Ти навіть не відчуєш.

Оксана різко відповідала, намагаючись відбити його домагання. Однак Сергій не припиняв. Він навіть наполіг, щоб вони зупинилися біля озера, де продовжив свої настирливі дії. Жінка була налякана, але намагалася зберігати спокій, бо боялася, що ситуація може вийти з-під контролю.

Після повернення на полігон, Оксана звернулася до свого командира, розповівши про інцидент. Вона просила не робити ситуацію публічною і просто вирішити її на рівні батальйону. Однак, замість захисту, командування почало тиснути на неї. Як виявилося, кривдник продовжував служити в частині, а через два місяці його перевели до тієї ж роти, де служить і Оксана.

Оксана намагалася отримати справедливість через своїх командирів. Вона не хотіла, щоб справа роздувалася, і мріяла про вибачення та гарантії безпеки. Військова навіть звернулася до начальника медичного пункту, щоб захистити себе від кривдника, але, на жаль, це не дало результатів. Її стан погіршувався, а військове керівництво вирішило просто перевести її в іншу частину, не вирішивши проблему.

За словами військових, які були присутні під час конфлікту, Сергій начебто попросив вибачення у Оксани, але жінка наполягає, що це не вирішує проблему. Вона продовжує страждати від психологічного тиску. Оксана також розповіла, що з моменту інциденту змушена приймати ліки, щоб спати, оскільки її психологічний стан значно погіршився.

Ще одним шокуючим фактом стало те, що командування відмовилося проводити офіційне розслідування, оскільки не було офіційного рапорту від самої Оксани. Проте жінка зазначає, що повідомила про домагання ще на початку червня, і на той момент очікувала хоча б мінімального втручання командирів.

У результаті кривдник Сергій самовільно залишив частину 28 серпня, і його подали у розшук. Однак за цей час жодних дій з боку командування щодо захисту Оксани чи розслідування його поведінки не було.

Командування частини заявляє, що Оксана не подала офіційного рапорту, а тому не було підстав для розслідування. Крім того, у військовій частині провели інструктажі для запобігання дискримінації та сексуальних домагань, але копії документів відмовилися надавати журналістам.

Катерина Приймак, очільниця ГО «Жіночий ветеранський рух», підкреслила, що в Україні лише з серпня 2023 року сексуальні домагання стали адміністративним правопорушенням, тому довести подібні випадки в суді поки що важко. Вона також додала, що армія не може залишати такі ситуації без уваги, оскільки це підриває довіру до військових структур і змушує жінок почуватися беззахисними навіть на передовій.

На початку серпня Оксана звернулася до ДБР із заявою про домагання, і там було відкрито кримінальне провадження. Однак подробиць про хід справи вона поки що не розкриває.

– Я ніколи не відчувала небезпеки від своїх побратимів під час бойових дій. Я завжди вірила у наші ЗСУ. Але цей випадок показав мені, що іноді небезпека може прийти звідти, звідки її зовсім не очікуєш, — з сумом підсумовує Оксана.