На початок війни південь України захищали всього 1500 військових, - генерал Соколов

Напередодні повномасштабного російського вторгнення на півдні України було зосереджено всього 1500 військовослужбовців Збройних сил України, які були змушені протистояти угрупуванню з 20 тисяч окупантів.

Про це в інтерв’ю виданню “Українська правда” розповів генерал-майор Андрій Соколов, який на початку великої війни був командувачем управління військ “Південь”.

За приблизними підрахунками, на південь України вторглися близько 25 батальйонно-тактичних груп. Це приблизно 20 тисяч особового складу.

Українське угруповання “Південь” налічувало в ті дні близько 1,5 тисячі людей. Зокрема, у 59-ій бригаді особовий склад приблизно нараховував 1300 людей.

“Чому так мало? Бо бригада перед цим вийшла із зони ООС, десь у грудні, і знаходилася на відновленні боєздатності. Процес відновлення ще не завершився, коли їх призначили у склад нашого угруповання. Вони були переміщені на Олешківські піски на полігон. Укомплектованість цієї бригади була десь до 60%. Артилерія мала неповний склад, бо два дивізіони знаходилися на навчанні у “Дівичках” (полігон на Київщині, — прим.), група інженерного забезпечення — це сапери — також знаходилась на навчанні в Кам’янець-Подільському. Плюс ще було десь 250 осіб у 137-му батальйоні морської піхоти, який був укомплектований теж на 50%. І з цих 250 людей частина — строковики, які вели стабілізаційні дії на межі з Кримом”, — розповів Соколов.

За його словами, 137-й батальйон був “розтягнутий” на ділянці десь до 200 кілометрів спостережними постами вздовж усієї межі. Військові спостерігали за діями противника, щоб не було якогось незаконного перетину. І тільки невелика частина з них — один взвод (15-45 осіб) — знаходилась в опорному пункті безпосередньо перед мостом Чонгар. Ще до взводу було біля КПВВ “Каланчак”. І ще один взводний опорний пункт біля села Каїри, навпроти заводу “Титан” — це Чаплинський КПВВ. Фактично три опорні пункти — от хто зустрічав у перший день противника.

Під час загострення передбачалося мати до двох бригад: одна на Херсонському напрямку повинна була виконувати завдання, вести стабілізаційні дії, інша — на Мелітопольському. І один батальйон, який як передовий підрозділ стояв би безпосередньо на межі.

“Але я навіть цих сил не мав, мав тільки одну бригаду. На Мелітопольському напрямку взагалі не було сил. Я туди відправив свій резерв, танкову роту, щоб хоч якось його прикрити”, — розповів він, додавши, що перекинув їх туди десь за тиждень до вторгнення, розуміючи, що той напрямок взагалі ніким не прикритий.

За його словами, питання збільшення угруповання піднімалося напередодні війни, однак, скоріш за все, було недостатньо сил і засобів.

“Противник зосередив свої війська на великій ділянці від Білорусі до Криму. Сил не вистачало, треба було і в зоні ООС тримати війська, і Київ прикрити, і Північ прикрити, Слобожанщину, Харківський напрямок. Я вважаю, що саме через це не вистачало сил”, — зазначив він.