Російська держава починає розвалюватись у нас на очах. Військових заколотів такого масштабу (будь-якого масштабу) не було з часів Громадянської війни.
І влаштував цю бананову турбуленцію сам диктатор, гарант стабільності.
Спочатку він усупереч закону, що забороняє найманство, створює погано контрольовану збройну структуру. Фінансує її якимись лівими, непідзвітними доходами. Дозволяє набрати туди карних злочинців. Мовчки спостерігає, як величезна банда дедалі більше «відв’язується».
Все це відбувається на тлі особистої війни диктатора, затіяної ним виключно для того, щоб розчесати своє его. Притихла Росія, притиснувши голову до плечей, спостерігає за тим, як капітан бадьоро веде корабель на айсберг.
Так і розпадаються імперії – споконвіку, з давнього Риму.
Але не будемо в пошуках історичних паралелей забиратися дуже далеко. Перелічу три схожі російські військові заколоти столітньої давності – з трьома дуже різними наслідками. За одним із цих трьох сценаріїв все, мабуть, і піде.
1. Виступ генерала Корнілова у серпні 1917 року.
Верховна влада в особі Керенського сама створила у головнокомандувача відчуття, що він єдиний рятівник вітчизни, сама розігріла патріотичну істерію – і дала задній хід, коли грізний генерал рушив на столицю «Дику дивізію». Як і зараз, заколот почався в регіоні, що і вирішило його крах. Достатньо було блокувати комунікації, і похід на столицю провалився.
Часи були ще травоїдні, тож бунтівника просто посадили під арешт.
2. Заколот командувача Східним фронтом есера Михайла Муравйова у липні 1918 року. Стався через те, що головком обурився розправою більшовиків над його однопартійцями та через невдоволення тим, що Раднарком зганьбив країну Брестським миром.
Більшовики, на відміну від Тимчасового уряду, цирліхів-манірліхів не розводили. Просто застрелили Муравйова.
3. Заколот командувача Донським корпусом Червоної армії Пилипа Миронова у вересні 1919 року. Як і зараз, заколот не ставив за мету змінити владу в країні і всіляко декларував лояльність Леніну. Як і зараз, ворогом-шкідником бунтівники оголосили військового міністра (наркома) Троцького. Закінчилося миром: корпус умовили, і він знову почав слухатися наказів, а Миронова підвищили до командарм. (Згодом, правда, все одно розстріляли).
За яким сценарієм піде пригожинський путч – корнілівському, мурахівському чи миронівському – скоро побачимо. Принаймні переворотів у результаті подібних ескапад не буває.
