Посівна поміж снарядів: миколаївські фермери самі розміновують свої поля для проведення робіт

Біля 270 тисяч гектарів полів у Миколаївській області цього року не будуть засіяні через бойові дії, які проходили в регіоні. Проте інші придатні до посівної терени Миколаївщини вже обробляються. У багатьох випадках фермери по можливості самі розміновують свої поля, адже саперів не вистачає, а площі великі, – йдеться в сюжеті ТСН.

Закляклі у полях обгорілі і знищені ворожі панцерники, які зостались там, де їх наздогнали українські снаряди на миколаївських чорноземах. Тисячі гектарів нині стоять пусткою. Чорноземи, які давали врожаї зернових для місцевих фермерів нашпиговані нерозірваними боєприпасами та мінами.

“Понад 200 гектарів посадки, і все заміновано”, – розповідають фермери.

Пані Тамара повернулась до свої домівки з чоловіком лише у березні цього року – ні господарства, ні будинку ні, фермерських угідь. Все, що нажили за останні десятиріччя, усе згоріло від російських снарядів.

“Пшениця була посіяна, скільки праці ми туди вклали, трактор, комбайн наймали, солярку купували, нічого не зібрали”, – розповідає жінка.

Серед порослих бадиллям полів виринають чорні клаптики свіжозораної землі – фермери-відчайдухи своїми силами розмінували поля.

“У мене земля тут теж, обробляю, ходили самі ж розміновували, культивація, і будемо сіяти”, – каже фермер Роман.

Території великі, і сапери просто фізично не встигають навіть об’їжджати терени, не те що розміновувати. Все, що могли, ці фермери-одноосібники зібрали голіруч самі ж і переорали на свій страх і ризик.

“Страшно виїжджати у поле, а хто там знає, що там іще є. Те, що знаходили, повитягували, зносимо до кінця поля, а потім забираємо”, – розказують фермери.

Уздовж ґрунтових доріг обабіч полів, поруч з згорілою технікою, лежать купи металу – уламки ракет, снарядів і мін. Поміж цих уламків трактористи вже засіяли частину полів і готуються знову вийти у поле. Фермери знають про ризики – час до часу хтось із сусідів підривається у полях – але земля не має стояти пусткою, вона має давати врожай. І так в минулому році все втратили у полях, а аренду і податки треба платити і виживати якось.

“15 гектарів, нічого не зібрали, згоріло. Тільки дивились, як росіяни палять поля”, – каже фермер.

Юрій Олексійович виїздив у вересні минулого року через Херсон, а потім через Мелітополь і Запоріжжя повернувся у Любомирівку на свою землю. Своїми силами ремонтують, що можуть, аби тільки техніка вийшла у поля.

“Не було жодного скла, самі склали, відновлювали КАМАЗи, ще треба відновити сівалку, відновлюємо все своїми руками”, – кажуть господарі.

Край села біля поля у посадці гуляють корівки. Де пройшлись фермери і сапери пані Тамара випасає худобу.

“Туди я не йду, в ці окопи, бо страшновато. Дуже багато сміття. І тоді, як стріляли, – більше в той бік”, – розповідає жінка.

Ходить не всюди, а тільки, де знає, бо мін ще багато, і загубити корів, яких тільки нещодавно знайшла після окупації, жінка вдруге не хоче. Усі бояться голоду, тому гуртуються, аби допомогти один одному у цьому розбитому війною селі.