У лютому 2023 року Корабельний районний суд міста Миколаєва ухвалив вирок щодо Євгена Ільїна, який на вулиці Океанівській (недалеко від “ЕКО-маркету”) побив і пограбував свого давнього знайомого.
Згідно з матеріалами слідства, Євген Ільїн 26 травня 2021 року (близько першої години ночі), перебуваючи поблизу будинку по вул. Океанівській, 26, завдав Анатолію щонайменше 3 удари рукою в ділянку голови, а потім заволодів його майном: сонцезахисними окулярами “Polaroid”, перснем зі сплаву золота, сумкою з документами, зв’язкою ключів та іншими дрібними речами, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4409, 29 грн.
Потерпілий Анатолій С. розповів, що з обвинуваченим вони навчалися в одній школі, віталися, не дружили, конфліктів не мали. 26.05.2021 року близько 01:00 потерпілий йшов додому, був напідпитку, йому стало зле, тож він присів на лавку в районі РАЦСу. У цей час до нього підійшов обвинувачений, запитав, як ідуть справи; Анатолій розповів, що погано почувається, і Євген запропонував провести його додому, на що він погодився. Потерпілий взяв обвинуваченого під руку зліва і вони пішли. Біля моргу Анатолій відчув перший удар у голову в ділянку чола, від якого впав на землю на спину, і надалі вже пам’ ятає, як обвинувачений сидів зверху на ньому, однією рукою стискав його шию, а іншою – знімав з його пальця перстень. Потерпілий почав чинити опір, викручуватися, в цей час обвинувачений ще двічі вдарив його в ділянку обличчя і надалі побачив автомобіль біля себе, до нього підійшов чоловік, який надав йому допомогу і викликав поліцію.
Варто зазначити, що Євген Ільїн – раніше неодноразово судимий за адміністративні правопорушення, зокрема за керування авто у нетверезому стані, за хуліганство (кидав камінням у місцевого жителя біля дитячого майданчика на вул. Новобудовній), а також за крадіжку “мобільника”.
Обвинувачений у грабежі свою провину не визнав. У суді він розповів, що 26.05.2021 року він був удома і не бачив потерпілого взагалі. З потерпілим він знайомий візуально, вони навчалися в одній школі, той був його на 2-3 роки старший, вони не дружили і не спілкувалися, ніякої ворожнечі між ними не було. “Однак його провина повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів – показаннями потерпілого та свідків”, – сказано у вироку.
16 лютого 2022 року судом було опитано (перший раз – за допомогою відео-конференції) свідка Владислава Б., який розповів:
“Я їхав машиною і почув крики, увімкнув дальнє світло і побачив, що літня людина лежить на підлозі і її б’ють по обличчю, на ній зверху сидить інша людина. Я під’їхав і намагався втрутитися, але нападник зник через багатоповерхівки: там теплотраса була, він забіг за неї… Я вирішив повернутися до потерпілого…”
На запитання, за якими прикметами свідок зрозумів, що на чоловіка напали з метою грабежу, Владислав Б. повідомив, що бачив барсетку (чорну сумку) в руках потерпілого, яку нападник забрав собі і втік.
зліва – Євген Ільїн
17 лютого 2022 року свідок Владислав Б. уже прибув на засідання для того, щоб упізнати обвинуваченого в залі суду.
“Нуу, 90%, що це він. Але я не можу стверджувати на всі 100%, тому що це було об’єктивно давно. Але людина схожа дуже”, – зазначив свідок.
“Я не розумію, як людина мене може впізнати, якщо це сталося вночі. Це непорозуміння, я не можу цього зрозуміти… Ну, молода людина, ну подивіться на мене ще раз, будь ласка. Ви, як то кажуть, вирішуєте мені долю”, – звернувся до свідка обвинувачений.
“Дивіться, я розумію тягар відповідальності, який зараз лежить на мені, просто я не можу зі 100% ймовірністю стверджувати, але ви справді схожі на ту людину, яка повернулася до мене. Ця людина переходила дорогу, подивилася на мене, я подивився на неї, це була буквально секунда. Але ви дійсно на нього схожі”, – відповів Владислав Б.
“Може, він помиляється… Багато людей бувають схожі один на одного…”, – наполягав Євген Ільїн.
Водночас прокурорка надала суду протокол слідчих дій, де були фотознімки підозрюваного, якого цей свідок упізнав 2021 року, коли подія ще була свіжою в його пам’яті.
Суддя звернулася до Ільїна із запитанням, чи буде він давати свідчення, на що він відповів:
“Ну які я можу давати свідчення, ну які? Мені нічого сказати, чесно вам кажу… Я не знаю, що мені говорити… Я був удома в цей час – усе, що я можу сказати”.
– Як часто ви бачитеся з потерпілим? Коли востаннє його бачили?, – запитала прокурор.
– Ні, не часто. Учора ввечері його бачив, коли він ішов п’яний.
– З потерпілим у вас були конфліктні ситуації?
– Ніколи.
“Скажіть, чому такі свідчення дає потерпілий, що саме Ви вчинили злочин по відношенню до нього? Ви можете пояснити?”, – запитала суддя Тетяна Головіна.
“Ваша честь, чесно, я не знаю. От я не знаю, може він якусь злість, але я ніколи його в школі не тиранив, жодні руки не простягав. Якщо я молодший за нього. Тоді Радянський Союз, тоді якось незрозуміло було взяти і так людину побити. Так, у школі, вибачте за вираз, але чмом він був, вибачте за вираз, так, старші школярі його ганяли. Але ми-то діти були порівняно тоді…”, – відповів Євген Ільїн.
“Свідок точно впевнений, що це був обвинувачений, він бачив того в профіль, коли він сидів зверху на потерпілому, впізнав його за контуром обличчя, зачіскою, кольором волосся, стрижкою; коли свідок переслідував його на автомобілі, й обвинувачений перебігав через дорогу, він (обвинувачений) обернувся і подивився на нього (свідка), у цей час він побачив його обличчя, бачив його зріст, статуру, тож свідок не може помилятися”, – сказано у вироку суду.
У підсумку Корабельний районний суд визнав Євгена Ільїна винним у пограбуванні і призначив йому покарання в розмірі 4,5 років позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення.
