Кривава Пасха у Миколаєві 1899 року: "гастарбайтери" з росії стали головною силою заворушень

Наприкінці квітня 1899 року у Миколаєві, який на той момент стрімко розвивався і налічував близько 100 тисяч мешканців, з яких приблизно 30 тисяч — євреї, вибухнули масштабні погроми. У тексті “Еврейский погром в Николаеве” події описані по днях — від натовпу на площі до відкритого грабунку, а на ранок 21 квітня місто вже було на воєнному становищі.

Події розгортались на Великдень і тривали три дні — від дрібного хуліганства до масового грабунку. Місто буквально занурилось у паніку: магазини зачинялися, банки не працювали, вулиці патрулювали військові, а єврейські родини масово переселялися до готелів, рятуючись від нових нападів.

“В Николаеве, — 100 тысяч жителей, из них 30 тысяч евреев, — вспыхнул погром.”

Ще до початку масових заворушень атмосфера в місті була напруженою. Перед святами влада навіть розклеювала оголошення із забороною скупчень людей, а заможні єврейські громади намагалися “застрахуватися” від погромів благодійністю — організовували частування для бідних. Але цього разу це не спрацювало.

“Чтобы «меньшая братия» чувствовала себя в эти дни подовольнее жизнью, устраиваются розговены для «босяков»… Это, так сказать, страхование от погромов. В этом году страховка не помогла.”

Після перших чуток про заворушення місто миттєво змінилося: вікна закривали ставнями, у дверях і на фасадах з’являлися ікони, люди запасалися продуктами і боялися виходити на вулицю.

“Словно в городе чума! Веет печалью, унынием, паникой.”

День перший: «розвага» починається

Погроми стартували 19 квітня — на другий день Великодня. Все почалося з нібито “невинного” хуліганства: невеликі групи по кілька людей почали трощити торгові будки з газованою водою на околицях.

“Отдельные группы, человек по пяти, начали сворачивать будки… с гиканьем, улюлюканьем, смехом сворачивали будку и шли дальше.”

Того ж дня на Сінній площі хлопці почали кидати каміння в євреїв, розбиваючи їм обличчя. Втім, влада не відреагувала — нікого не затримали, і місто спокійно заснуло, не усвідомлюючи, що це лише початок.

“Никто не был арестован… никто не увидал начинающегося погрома.”

День другий: натовп у 5000 і системний погром

Вже зранку 20 квітня ситуація різко загострилася. На Сінній площі зібрався натовп близько 5000 осіб, і саме тут ключову роль відіграли приїжджі робітники — вихідці з Орловської губернії, які працювали у місті.

“Большинство состояло из пришлого люда… крестьян Орловской губернии… Во всех беспорядках эти орловцы шли «в первую голову».”

Попри присутність поліції та 150 козаків, влада була безсилою. Спочатку натовп не діяв агресивно, але вже близько полудня почався масовий розгром.

“Толпа была совершенно трезвая… но небольшая партия принялась громить еврейскую лавку… Толпа заволновалась.”

Після цього натовп розділився і рушив різними вулицями, обираючи переважно єврейські квартали. Каміння для атак брали прямо з будівельних запасів для мостових.

“Толпа моментально была вооружена… толпа тщательно выбирала еврейские дома.”

Руйнували все: вікна, двері, меблі, товари. Лавки громили за сигналом.

“— Ребята, стой, лавочка!”

При цьому погроми часто мали характер знущання, а не відвертого вбивства — людей били, але не завжди жорстоко.

“Это было скорее издевательство над беззащитным.”

День третій: відкритий грабунок

На третій день — 21 квітня — погром переріс у масове мародерство. Вже зранку натовп цілеспрямовано йшов грабувати базар.

“Толпа собирается именно для грабежа… «идём бить лавки!»”

Люди приходили підготовленими: вдягали на себе по кілька шарів одягу, щоб винести більше товару.

“По три, по пяти, даже по восьми рубах… один на другой, шесть пиджаков, пять панталон.”

Деякі виглядали настільки перевантаженими награбованим, що не могли рухатися.

“«Слоёный джентльмен» едва мог ходить.”

Жінки також брали участь у грабежах, ховаючи тканини, одяг і товари під верхнім одягом.

Коли втрутилися війська, натовп почали розганяти, частину учасників затримали.

Нова хвиля: підводи з грабіжниками

Наступного дня, 22 квітня, у місто почали масово прибувати нові групи мародерів із навколишніх сіл — зокрема з Богоявленська, Калиновки, Гороховки, Водопою.

“Это были “посадские люди” из Калиновки, из Гороховки, из Богоявленска, жители которого считаются отчаянными головорезами и готовы на грабеж во всякое время дня и ночи, из Водопоя, знаменитого своими конокрадами.”

Навіть після цього, як зазначено в джерелі, вони не поїхали зовсім ні з чим: злість зірвали на єврейському кладовищі, повз яке їхали, — розбили будинок сторожа і покалічили багато пам’ятників. Наприкінці тексту сказано, що в двох тюрмах Миколаєва — міській і морській — утримували близько 400 заарештованих.

Наслідки: руїни, страх і сотні затриманих

За три дні у Миколаєві було зруйновано десятки кварталів, постраждало щонайменше 79 об’єктів, збитки сягнули близько 300 тисяч рублів. Близько 400 осіб були затримані, понад 20 людей отримали серйозні травми, одна людина загинула.

Місто виглядало як після стихійного лиха: вибиті вікна, розбиті лавки, скло і пух на вулицях.

“Как будто какой-то ураган пронёсся над городом.”

Попри масштаб насильства, очевидці підкреслювали — натовп був тверезий, а сам погром часто мав характер хаотичного “розваги” і глуму.

“Толпа была безобразна, но не пьяна.”

Це одна з найтемніших сторінок історії Миколаєва. І якщо відкидати пізні перекази, то навіть сам текст про ті події дає достатньо моторошних деталей: приїжджі з Орловської губернії, хлопці з Богоявленська, натовп біля Сінної площі, крики “идем бить лавки!”, сорочки “на випадок козаків”, вози з мішками й грабунок, який уже ніхто не намагався приховати.

• Історія храмів Вітовки-Боявленська-Жовтневого (ФОТО)
• 620 рокiв тому на місці сучасного Корабельного району м. Миколаєва князь Вітовт заклав митницю
• Без пам’яті джерело пересихає… Про місце сили і укріплення духу в парку “Богоявленський”
• “Бронепотяг зупинився на станції Кульбакине і почав …
• Супругам с Николаевщины, спасшим семью евреев во время Второй мировой, назначили пожизненную стипендию