"Немає рук — немає картки": бюрократія ледь не залишила ветерана без виплат, втрутився голова НБУ
Скандал на всю країну змусив фінансистів змінити правила та оплатити протезування
Українська бюрократія знову пробила дно, продемонструвавши повну відсутність емпатії до тих, хто пожертвував своїм здоров’ям заради країни. Приголомшливий випадок стався у Києві, але він стосується кожного з нас, адже у лавах ЗСУ служать тисячі мешканців Миколаєва.
Постраждалим виявився 20-річний військовий Руслан Книш. Хлопець пішов на фронт у 18 років, отримав важкі поранення у районі Ізюма на Харківщині та втратив усі чотири кінцівки. Оскільки телефон із банківськими додатками згорів у бою, йому необхідно було відновити картку для отримання державних виплат.
Візит до відділення ПриватБанку на проспекті Берестейському перетворився на приниження. Менеджер фінустанови відмовився віддати готовий пластик, вимагаючи провести процедуру верифікації — взяти картку в руки для фото, що фізично неможливо для людини з ампутацією.
17 грудня 2025 керівниця Патронатної служби “Янголи” Олена Толкачова емоційно описала цей діалог:
“Менеджер дістає готову картку і каже: візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото. У людини немає рук. Немає рук — немає картки. Тримати картку іншій людині «не можна». Вдумайтеся. Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук”.
Історія миттєво набула розголосу, викликавши хвилю люті українців. Лише публічний резонанс змусив систему працювати. У ПриватБанку визнали ситуацію неприпустимою. Голова НБУ Андрій Пишний разом з топ-менеджментом банку особисто поїхав до лікарні, щоб вручити картку Руслану.
Банк спробував залагодити провину, пообіцявши покрити витрати на лікування та протезування героя. 18 грудня Олена Толкачова у своїх соцмережах назвала таку реакцію недостатньою, адже держава і так забезпечує хлопця медициною:
“Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу. Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього”.
Волонтерка підкреслила, що цей випадок — це діагноз усьому суспільству, яке живе “звичним життям”:
“Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом. Добре, що за Руслана є кому заступитися. А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?”.
Тепер банк обіцяє системні зміни: створення гарячої лінії для ветеранів та навчання персоналу. Але питання “прірви” між тилом і тими, хто тримає фронт на своїх плечах, залишається відкритим.
