Сильніше за страх: як миколаївська родина стала на захист рідного міста

У 2021 році Світлана разом із чоловіком Олексієм жила в Німеччині. Подружжя планувало залишити все нажите дітям, а самим провести спокійну старість за кордоном. Втім, початок повномасштабної війни змінив усе. Коли росія напала, вони зрозуміли: рідний Миколаїв потребує захисту.

Першим рішення ухвалив їхній 19-річний син Даниїл (позивний “Малий”).
“Якщо ви хочете, то можете виїжджати, а я з хлопцями йду захищати свій Миколаїв”, — сказав він 25 лютого 2022 року.

Олексій, ветеран АТО, який лише три місяці був на пенсії, повернувся у стрій. Світлана, маючи сильні організаторські здібності, приєдналася до 123-ї бригади тероборони ЗСУ, де взялася за організацію харчування військових. За матеріалом 123-ї бригади тероборони ЗСУ.

“Ми більше місяця годували військових нашої бригади за допомогою волонтерів. На кухні працювали не дуже молоді хлопці та дівчата, 50+,” — згадує вона.

Найважчими залишаються спогади про 2022 рік, коли Миколаїв щодня обстрілювали.
“Увесь той час ми жили в казармі, серед гуркоту снарядів. Однієї ночі ми з чоловіком, тримаючись за руки, говорили про життя — розуміли, що все може зникнути за мить. Але поруч була дитина, ми були живі, вдома, у нашому Миколаєві. Це щастя було сильніше за страх,” — каже Світлана.

Тепер подружжя завершує службу за віком, але не збирається залишати фронт допомоги. Їхній син продовжує службу у Збройних силах України.
“Допомагати військовим — це вже не робота, це частина нас,” — говорить Світлана.