Українські копалини під охороною приватних армій США: що задумав Трамп

Американські приватні військові компанії можуть бути розгорнуті в Україні у рамках мирного плану, який зараз обговорюється президентом США Дональдом Трампом разом із європейськими союзниками. Як пише The Telegraph, це стане обхідною схемою його обіцянки не відправляти регулярні війська США на українську територію.

Приватні військові компанії як «чоботи на землі»

За задумом, підрядники з США виконуватимуть роботи, які у воєнний час традиційно робить армія:

• будівництво укріплень на передових позиціях;
• спорудження нових військових баз та об’єктів;
• охорона американських бізнес-інтересів в Україні, зокрема у сфері видобутку корисних копалин.

Європейські чиновники прямо пояснюють: присутність американських приватних військових стане фактичним сигналом для Володимира Путіна — у випадку атаки на них США будуть змушені відреагувати. Один із британських урядовців сказав: «Приватні підрядники означають американські паспорти на землі України, а це вже стримуючий фактор для Кремля».

Подібна практика вже використовувалася США в Іраку та Афганістані, де компанії на кшталт Blackwater займалися охороною баз і дипломатичних об’єктів, а також брали участь у бойових діях.

Мирний план: що готують для України

Пропозиція із приватними підрядниками обговорюється у пакеті заходів так званих «гарантій безпеки». Серед них:

• Авіаційна місія. Європейські країни планують відкрити українське небо для цивільних літаків, запровадивши поетапне патрулювання з використанням винищувачів НАТО та систем ППО. Спочатку – у західних регіонах (Львів, аеропорти Західної України), пізніше – над Києвом і далі.

• Морська місія. Туреччина запропонувала створити спільний флотський патруль у Чорному морі разом із Болгарією та Румунією. Головне завдання – відкрити морські маршрути для українського експорту та розмінувати води.

• Навчання ЗСУ. Тренувальні програми Британії (Interflex) і Франції хочуть перенести безпосередньо на територію України. Це дозволить швидше відновити боєздатність армії, створюючи «сталевого дикобраза» на лінії фронту.

• Буферна зона. Деякі європейські країни пропонують демілітаризовану смугу між українськими та російськими військами. Москва навіть пропонувала, щоб там працювали китайські миротворці. Володимир Зеленський категорично проти: Київ не довіряє Китаю через його підтримку Росії.

Бізнес-інтереси у мирному плані

Дискусії щодо участі приватних військових компаній США почалися після укладання між Києвом та Вашингтоном угоди про видобуток українських рідкоземельних копалин. Ці ресурси потрібні американській промисловості та оборонному сектору.

Таким чином, приватні армії фактично мають охороняти майбутні інвестиції США в Україні, роблячи будь-яку атаку Росії ризикованою через можливу відповідь з боку Вашингтона.

Європейські війська: «третя лінія оборони»

Паралельно обговорюється ідея створення європейської «гарантійної» сили чисельністю у кілька десятків тисяч військових. Вони будуть дислоковані не на лінії фронту, а глибше в Україні як демонстрація підтримки Києва.

Раніше обговорювалася цифра у 30 тисяч солдатів, проте зараз її зменшили через нестачу ресурсів і побоювання, що Путін сприйме це як надто агресивний крок.

Сумніви та скепсис

Попри активні переговори, європейські чиновники сумніваються, що ці плани будуть реалізовані. Є кілька причин:

• Путін може не погодитися на перемир’я і тягнутиме час, намагаючись захопити більше територій.

• Трамп відомий своєю непередбачуваністю: навіть якщо він зараз пообіцяє підтримку, немає гарантій, що не змінить думку або що його наступник у Білому домі не скасує домовленості.

• У Вашингтоні досі немає готовності відправити власні війська — навіть у ролі миротворців.

Один з високопосадовців у Лондоні прямо заявив: «Проблема в тому, що Трамп вважає достатнім лише силу свого слова, а це не дуже переконує українців».

Висновок

Фактично, обговорюваний план є спробою США та Європи знайти компроміс: допомогти Україні й водночас уникнути прямого втягнення американської армії у війну. Проте ключове питання залишається без відповіді – чи готовий Кремль взагалі до миру, чи це лише чергова гра на затягування часу.