Загинув з автоматом у руках, а держава каже — не на війні…

“Мій син загинув на фронті. А держава робить вигляд, що цього не було”: Корабельний РТЦК м. Миколаєва блокує компенсацію у 15 мільйонів гривень матері загиблого Героя

5 вересня 2022 року поблизу села Білоусове на Херсонщині під час виконання бойового завдання загинув Сироватський Сергій Сергійович, 26-річний військовослужбовець ЗСУ з позивним “Боксер”. Він ніс службу у складі 7-го окремого батальйону “Арей” Української Добровольчої Армії та брав участь у бойових діях із перших днів повномасштабного вторгнення.

Його загибель на фронті підтвердили побратими, командування та експертні висновки. Проте Корабельний РТЦК та СП м. Миколаєва вже понад два роки блокує виплату передбаченої Постановою Кабміну №168 одноразової грошової допомоги родині загиблого військового у розмірі 15 мільйонів гривень.

Серед доказів бойової загибелі Сергія:

• Аудіозапис дзвінка від командира батальйону, у якому він повідомляє матері про смерть сина на бойовій позиції;

• Публікації у соцмережах, зокрема:

  • Telegram-канал “Вознесенський Вісник”: “Маємо бойову втрату… Друг ‘Боксер’ загинув у зоні відповідальності підрозділу”.

  • Facebook-командира 7 ОБ “Арей” О. Грищука (позивний “Македонець”): “Сергій загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині”;

• Експертиза тілесних ушкоджень, характерних для поранень від вибухів;

• Висновок військово-лікарської комісії (травень 2022 року) про повну придатність до служби.

Однак, висновок ВЛК після загибелі стверджує, що причина смерті — “кардіоміопатія”, яка не підтверджена ні історією хвороби, ні обставинами загибелі, ні результатами повторних експертиз. Водночас відомо, що Сироватський С.С. перебував на передовій, був поранений унаслідок вибуху, тримав у руках зброю та виконував бойове завдання.

Це виглядає як навмисне небажання визнавати факт загибелі в бою, що тягне за собою зобов’язання держави виплатити компенсацію.

Галина Лісєвич, мати загиблого, зібрала всі офіційні документи, свідчення та експертизи, однак система вперто ігнорує їх.

Жінка публічно звертається:

“Мій син загинув на війні. Зброю тримав у руках. Виконував наказ. А мені кажуть: ні, це не пов’язано із захистом Батьківщини. Це — знущання. Це не про гроші — це про гідність. Я не дозволю знецінити його смерть”.

Адвокат родини, Андрій Толпекин, заявляє, що справа Сироватського — приклад цинічного “списання” героїв, і що мовчання в подібних випадках є зрадою.

“Я не дозволю, щоб тих, хто віддав життя, просто «списали». Бо тоді завтра можуть СПИСАТИ І НАС”, — написав адвокат.

Заклики адвоката та родини:

• до Міністерства оборони України — взяти справу під особистий контроль;

• до Уповноваженого з прав людини — перевірити законність дій Корабельного РТЦК;

• до журналістів — надати справі публічного розголосу;

• до громадськості — не залишатися осторонь та підтримати родину, яка втратила сина.

Справу загиблого Героя продовжує вести адвокат, і боротьба за визнання триває вже другий рік. Родина вимагає не лише компенсацію, а й відновлення справедливості — заради пам’яті тих, хто загинув за Україну.