На території Миколаївської області 20 дітей загинули внаслідок жорстоких обстрілів і підступних мінувань, скоєних російськими військами. Ще одне дитяче серце зупинилося через сильне емоційне потрясіння — наслідок пережитого страху після почутих вибухів.
У Службі у справах дітей Миколаївської ОВА розповіли історії загиблих дітей, вшанувавши памʼять кожного з них поіменно.
⁃ Віра Бірюкова, 17 років. Загинула в селі Мішково-Погорілове. Ворожий снаряд вибухнув біля її будинку. Дівчина разом із сестрою та мамою перебували поруч. Загинула разом із сестрою Аріною Бутим.
Відгуки про неї:
«Доброзичлива, чуйна, завжди турбувалась про менших братів і сестер».
⁃ Аріна Бутим, 3 роки. Загинула в тому ж селі. Внаслідок вибуху снаряда біля будинку отримала несумісні з життям поранення. Загинула разом із сестрою.
«Слухняна донька, мамина помічниця і втіха. Маленька художниця».
⁃ Артем Антоненко, 10 років. Загинув у селі Рибаківка Коблівської громади. Хлопчик разом із дядьком поїхали на тракторі витягати автомобіль, але підірвалися на міні.
«Добрий, чуйний хлопчик, гарний помічник».
⁃ Єлизавета Яковець, 17 років. Загинула у місті Миколаєві внаслідок ракетного обстрілу житлового будинку в мікрорайоні Балабанівка.
«Навчалась на ІІІ курсі Миколаївського ліцею будівництва та сфери послуг. Творча, яскрава, мила дівчина. Дуже любила маму і молодшого брата. Батько дівчини захищає Батьківщину в лавах ЗСУ».
⁃ Леонід Сахошко, 17 років. Загинув разом із рідними між селами Тамарино і Павлівка Снігурівської громади, на межі Херсонської і Миколаївської областей, унаслідок розстрілу автомобіля військовими РФ під час евакуації родини.
«Був надійною опорою для своїх батьків».
⁃ Олексій Бондар, 7 років. Загинув у селі Костянтинівка внаслідок ворожого обстрілу. У дачному будинку загинула вся родина з трьох осіб.
«Веселий і добрий маленький мрійник, бабусина розрада».
⁃ Даніїл Бубна, 17 років. Загинув у селі Михайло-Ларине Воскресенської громади. Під час ворожих обстрілів перебував на вулиці, де й загинув від осколкових поранень.
«Мав велику душу і добре серце, завжди усміхнений, веселий. Любив тварин, завжди допомагав старшим, захищав молодших, ніколи не залишав друзів. Мріяв про власну родину».
⁃ Віталій Фаріон, 17 років. Загинув на території Інгульської громади. Сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля, який підірвався на протитанковій міні між селами Христофорівка і Добра Криниця.
«Був мрійником, любив ремонтувати мотоцикли, автомобілі, усім допомагав. Любив фантазувати, але всі фантазії обірвались в одну мить, коли разом із друзями підірвався на міні».
⁃ Лідія Думініка, 17 років. Загинула в селі Явкине Баштанської громади під час ракетного обстрілу. Сімʼя тікала від окупації з Широківської громади.
«Лідія — чудовий кулінар, навчалась у Миколаївському фаховому коледжі економіки та харчових технологій. Дуже добра, завжди поспішала допомогти тому, хто цього потребував. Світла, чуйна, з м’яким характером».
⁃ Софія Шеліга, 9 років. Загинула в селі Велике Артакове Березнегуватської громади. О 04:00 унаслідок обстрілу один із снарядів влучив у підвал, де ховалася родина. Загинули всі члени родини.
«Любила допомагати бабусі по господарству. Відкрита і весела дівчинка».
⁃ Світлана Слободенюк, 16 років; Ангеліна Слободенюк, 12 років; Вікторія Слободенюк, 14 років. Сестри загинули під час обстрілу села Новопетрівка Широківської громади, перебуваючи в окупації.
«Дружні сестрички, які мріяли про мирне майбутнє».
⁃ Єва Смульська, 8 років. Загинула в місті Очаків Очаківської громади під час ракетного удару по житловому будинку.
«Мріяла стати схожою на маму. Вивчала англійську і дуже любила малювати».
⁃ Олександр Дерій, 8 років. Загинув у селі Висунськ Березнегуватської громади. Унаслідок ракетного обстрілу отримав осколкові поранення, від яких помер.
«Енергійний і допитливий. Любив рухливі ігри».
⁃ Сергій Чернюк, 4 роки. Загинув у місті Снігурівка. Разом із батьком та сестрою Єлизаветою перебував на дитячому майданчику, коли почався обстріл. Єлизавету поранило, а Сергій і батько загинули.
«Доброзичливий, чуйний і привітний хлопчик, маленький помічник-сонечко, яскравий промінчик, який хотів жити і радіти кожному дню».
⁃ Артем Мердзяко, 11 років. Загинув у Миколаєві. Російська ракета влучила у будинок і зруйнувала квартиру, де мешкав хлопчик. Його дістали з-під завалів, він помер у лікарні від політравми (синдрому тривалого здавлення).
«Дуже добре вчився, мав чудову памʼять, любив читати. Нагороджений похвальним листом МОН України «За високі досягнення». Батьки приділяли велику увагу його вихованню. Це помічали й відзначали всі».
⁃ Ростислав Присяженко, 3 роки. Загинув після вибуху в місті Очаків. Смерть настала наступного дня в лікарні внаслідок прогресування легенево-серцевої недостатності. Серце хлопчика не витримало психологічної травми після вибухів.
«Мріяв стати пожежником, захищати і рятувати людей. Хотів ходити в садочок і школу. Любив книжки і мультики про пожежників. Казав: “Коли виросту, буду захищати наше місто від пожеж”. Але в одну мить ця мрія пішла в лазур з ангелом…»
⁃ Вʼячеслав Гищак, 17 років. Загинув у селі Павлівка Снігурівської громади. Разом із дівчиною йшов до церкви на Великдень, під час обстрілу намагались сховатися біля школи, де хлопець і загинув.
«Завжди охайний, скромний, доброзичливий, тактовний, ввічливий і життєрадісний. Але водночас — цілеспрямований і наполегливий у досягненні мети».
⁃ Кирило Дядюшко, 13 років. Загинув у Миколаєві після російського ракетного удару по житловому кварталу. Хлопчик займався народними танцями і будував плани на майбутнє.
«Завжди веселий, креативний, творчий. Брав участь у всіх конкурсах, був учасником танцювального колективу «Український сувенір». Ворожа ракета забрала життя Кирила — йому навіки 13…»
«Кожен, хто поселив страх в очах наших дітей, змусив їхні очі наповнитися сльозами, хто залишив їх без щасливого дитинства і світлого майбутнього, — кожен причетний обовʼязково відповість за свої дії. А поки що ми молимось за спокій наших янголят».
Зазначається, що Миколаївській ОВА вдалося зібрати лише частину фотографій дітей.
«Дякуємо рідним і близьким за надані світлини», — йдеться в повідомленні.
