Операція, що мала змінити хід війни, закінчилась відступом: деталі з Кринок

Операція під назвою «висадка в Кринках», що розпочалася восени 2023 року, мала стати поворотним моментом у війні. Її завдання полягало в тому, щоб створити новий плацдарм для ЗСУ на лівому березі Дніпра, значно послабити російські сили і відкрити шлях до Криму. Але, зіткнувшись із сильним супротивом, логістичними труднощами та браком необхідного забезпечення, українські військові залишили ці позиції.

Журналісти видання «Українська правда» поспілкувалися з безпосередніми учасниками операції, які розповіли про всі складності та виклики, які їм довелося подолати.

Стратегічні цілі операції

Попри назву, операція не мала на меті лише захоплення села Кринки – невеликого поселення, в якому до війни проживало близько тисячі людей. Завданням максимум був прорив аж до Криму, що вимагало пройти понад 80 км через окуповану територію.

З більш реалістичних цілей – розширення херсонського фронту, що мало відтягнути сили росіян із Запорізького напрямку та Донеччини.

Склад сил

Учасниками операції стали:

• 35-та і 36-та бригади морської піхоти, а також окремі батальйони – 137-й та 501-й.
• Новосформовані 37-ма і 38-ма бригади морпіхів.
• Бійці 124-ї і 126-ї бригад ТРО, які нині входять до Корпусу морської піхоти.
• Оператори 73-го центру ССО.

Частина цих підрозділів пройшла спеціальну підготовку у Великій Британії, але, як з’ясувалося, це не забезпечило їм переваги через ряд проблем, що виникли вже під час висадки.

Перебіг подій

Операція розпочалася у жовтні 2023 року. Спочатку ефект несподіванки дозволив морпіхам досягти успіху:

• 36-та бригада зайняла село Пойма після переходу Антонівського залізничного мосту.
• 38-ма бригада захопила частину сонячних панелей.
• 35-та бригада почала закріплюватися у Кринках.

Проте вже через кілька днів проявилися слабкі місця операції:

1. Логістичні проблеми – брак боєкомплекту та провізії.
2. Відсутність укриттів, через що військові зазнавали великих втрат під обстрілами артилерії.
3. Недостатня координація між підрозділами.

«Космічні» цілі та реалії

За словами джерел із 36-ї бригади, кінцевою метою було створення єдиної лінії фронту на 40-кілометровому відрізку – від Корсунки до Олешок. Проте розтягнуті лінії противника виявилися не такими слабкими, як передбачалося.

Джерела в оборонному комітеті Верховної Ради зазначають, що операція мала радше відволікаючий характер. Очікувалося, що вона змусить ворога перекинути свої сили з ключових напрямків, що могло допомогти у просуванні ЗСУ в Запорізькій та Донецькій областях.

Проблеми з забезпеченням

Один із ключових факторів, які вплинули на невдачу, – недостатнє забезпечення. Співрозмовники повідомляють, що союзники були готові забезпечити ЗСУ всім необхідним – човнами, бронежилетами, зброєю. Проте українське військове командування не передало партнерам списки потреб, підготовлені морською піхотою ще навесні 2023 року.

Втрати і відступ

Росіяни швидко пристріляли місця висадки та річкові маршрути. Особливо небезпечними були ділянки, де човни сповільнювалися на поворотах. Унаслідок цього українські підрозділи зазнали втрат не лише серед особового складу, а й у техніці.

До кінця жовтня 2023 року морпіхи залишили два з трьох плацдармів:

• Район Антонівського залізничного мосту.
• Ділянку, яку військові прозвали «Клюшкою».

Сили зосередилися на обороні Кринок, але в липні 2024 року стало відомо, що і ці позиції залишені.

Реакція Генштабу та військового командування

Генштаб відмовився розголошувати дані про втрати противника чи знищену техніку, пояснивши це державною таємницею.

Колишній командувач морської піхоти та керівник операції, генерал-лейтенант Юрій Содоль, після завершення операції залишив службу через стан здоров’я.

Наслідки

На третій рік великої війни весь лівий берег Херсонщини залишається під контролем російської армії. Частина островів у дельті Дніпра, за словами українських військових, контролюється ЗСУ, але суттєвих змін у стратегічному балансі ці бої не принесли.

Головні тези

• Операція мала стратегічну мету прориву до Криму, але завершилася відступом.
• Основними проблемами були слабке планування, відсутність укриттів та недостатнє забезпечення.
• Союзники були готові допомогти, але Україна не реалізувала цю можливість.
• Лівобережжя Херсонщини залишається окупованим.