Він був щирим, веселим, надійним... Вдячні мешканці в Корабельному провели воїна-героя в останню путь

В понеділок, 7 жовтня 2024 року, в Корабельному районі Миколаєва попрощалися із місцевим мешканцем, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Церемонія прощання відбулася в церкві Святих апостолів Петра і Павла, що розташована в мікрорайоні Балабанівка.

Євген Толстих на псевдо “Каспер“, захищаючи нашу країну, поклав своє життя в селі Вербове 19 вересня 2023 року. У воїна залишилась дружина та маленька донечка. Місцеві мешканці віддали шану захисникові, склонивши голови та коліна перед воїном “на щиті”. Безмежний сум переповнює серця людей, що усвідомлюють непоправність цієї втрати, але світла пам’ять про Героя назавжди залишиться з нами.

“Женя був доброю, неконфліктною людиною, завжди цінував і оберігав нашу родину, був люблячим чоловіком і татом нашої донечки…”, – згадує дружина загиблого воїна Анжела.

Я хочу, щоб люди знали: щодня наші захисники – такі, як Женя – віддають своє життя, щоб ми могли жити, як і раніше, у Миколаєві, ходити вулицями, магазинами, тобто жити відносно спокійним життям. Коли Жені видали першу повістку (він не ховався, нікуди не тікав), він одразу пішов служити, вважаючи це своїм обов’язком. Це було 23.03.2023 року. Я була на сьомому місяці вагітності, і він все одно пішов захищати нашу країну (на відміну від інших), виконав свій обов’язок. Він пішов заради нас – заради своєї сім’ї, заради своєї дитини. Доньку він бачив лише 10 днів після пологів, і все. Вона народилася 23.06.2023 року, ми назвали її символічно Люба, оскільки це наше кохання…

У нас були плани, мрії, що війна закінчиться і ми гулятимемо з нашою донечкою під мирним небом… Але, на жаль, цього не сталося…

Я зверталася до багатьох інстанцій, писала листи до прокуратури, офісу президента і так далі. Я вважаю, що його таки повернули (за обміном з росіянами) – можливо, це частково і моя заслуга, ми змогли його поховати. Якби не мої довгі старання, певні дії, це було б, можливо, незрозуміло коли.

Минув рік, а боляче, як уперше. Женя завжди буде у моїй голові, у моєму серці. Я зберегла речі, які були з ним у морзі (шеврон “Каспер”, срібне кільце з написом “Спаси и сохрани”, чорний розкладний ніж та білий USB-кабель) і хочу їх залити епоксидною смолою у пам’ятнику…”, – каже кохаюча дружина Героя.

“Євген працював єкспедитором. Ми познайомились, коли я працювала продавцем, а він привозив “молочку”. Щира, відкрита людина, дуже легко було спілкуватися. Веселий, життєрадісний. Він розказував, що він – із дитячого будинку і не знає, де його батьки. У нього є три рідні сестри, але вони не тут знаходяться… І зараз ця новина про його загибель мене шокувала. Ми знали, що як почалася війна, він пішов захищати країну. Потім новина була, що він пропав без вісті. Жінка надіялась, що все буде добре. І через рік знайшли його по ДНК, по шевронам…”, – розповіла кореспондентці Кorabelov.info одна з місцевих мешканок.

“Ми робили на “П’ятому океані”. Він був експедитором, я – охоронцем”, – згадує Василь.

“Порядна була людина, хороша. Ми разом з Євгеном навчалися в одній школі-інтнернаті на 1-ій Слобідській, дружили в одній компанії… Він був дуже відповідальною людиною, надійним другом – ніколи не підведе товаришів”, – каже Андрій.

“Вічна пам’ять! Був дуже класний хлопець. Співчуття близьким, світла пам’ять героям”, – зазначає місцева мешканка Ірина.

Поховали Героя на Алеї Слави Балабанівського кладовища.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну країну і кожного з нас!
Щирі співчуття рідним, друзям і близьким Євгена.