Операція зі заняття позицій на лівому березі Дніпра: тривала битва за Кринки
З середини жовтня 2023 року до липня 2024 року українські сили боролися за утримання села Кринки на лівому березі Дніпра у Херсонській області. Ця територія стала єдиною на лівобережжі, де силам оборони вдалося закріпитися. Бої тут ведуть бригади морської піхоти та окремі підрозділи ТрО.
17 липня речник ОСУВ «Таврія» Дмитро Лиховій в інтерв’ю «Слідству.Інфо» підтвердив, що оборонна операція триває:
“Сили Оборони продовжують ведення оборонної операції на лівобережжі Дніпра в Херсонській області, зокрема, і в районі Кринок”.
Російські атаки та підтвердження втрат
2 липня 2024 року в проросійських телеграм-каналах з’явилося відео, на якому російські військові скидають протитанкові міни на позиції українських сил оборони. Геолокація цього відео, проведена «Слідством.Інфо», підтвердила, що це було знято на півдні села Кринки.
Журналісти також дізналися, що українські військові зараз борються за острови між правим і лівим берегом неподалік Кринок.
Втрати та зниклі безвісти: болісні історії
За час оборони села сотні українських родин отримали повідомлення про зникнення своїх рідних. Журналісти «Слідства.Інфо» підрахували кількість зниклих безвісти українських військових у Кринках та розповідають історії кількох з них.
Василь «Фартовий»
Василь, 24-річний контрактник із 505-го батальйону 37-ї бригади морської піхоти, пробув у Кринках 72 дні — з 2 грудня 2023-го до 14 лютого 2024-го. Він розповідає:
“На Донецькому напрямку евакуаційне авто приїжджало до години. А тут у Кринках ми одразу опинились у кільці: справа, зліва, попереду росіяни, а позаду — вода. Відступати нікуди”.
Василь згадує, що разом з ними був досвідчений медик, який стабілізував усіх тяжкопоранених бійців:
“Як в нас поранений, ми зразу доповідали, щоб вночі забрав човен. Багато човнів не доходило, бувало таке, що хлопці лежали з відірваними кінцівками по 10 днів, і човни не могли до нас приїхати. У нас був дуже досвідчений медик, він всіх старався стабілізувати. Тільки два не вижили. Одного разу ми чекали на евак, нас травили газами, ми всі вибігли, а медика не встигли вивести, він отруївся газами і загинув”.
Медика звали Ігор Шеремета з позивним «Богомол», він був медиком 2-го батальйону 37-ї бригади морської піхоти. Його тіло не вдалося забрати з лівого берега:
“Ми всіх загиблих старались виносити на берег, щоб їх забрали, але коли припливав човен, росіяни починали обстрілювати. Багато загиблих там. Десятки”.
«МАМО, Я НЕ БУДУ НІЧОГО КАЗАТИ, АЛЕ МОЖЕ Я НЕ ВЕРНУСЬ»
У різних вайбер-чатах можна знайти тисячі повідомлень від сотень людей, які шукають своїх рідних у Кринках. Матері пишуть під кожним відео про цей населений пункт, що шукають своїх синів, і може хтось щось чув, знає, чи може впізнати цього хлопця.
Один з тих, про кого просять, чи може хтось має хоча б якусь інформацію — це Олег Кушелюк з позивним «Святий». Йому 24 роки, хлопець сам з Волині, рік тому одружився. Мама Світлана намагається знайти хоч щось про сина:
“Він був електриком — машиністом у частині на Волині. І їх на пів року відправили на Південь у 35-ту бригаду, 88 батальйон. Спочатку Олег був у частині на Миколаївщині. А потім дзвонить мені і каже: «мамо, мене відправляють на «дику качку», мамо, я нічого не хочу казати, але може я не вернусь». Це він мені дзвонив 2 квітня цього року. І з того часу зв’язку з ним немає. А 19 травня мені прийшло сповіщення, що моєї дитини немає, а потім акт, і там вказано, що він зник безвісти. Дзвонила до командирів, вони казали, що він загинув, але його тіло не можуть забрати. Ще двоє хлопців, які їхали туди з ним, — вони теж не виходять більше на зв’язок”.
«НАРАЗІ ЕВАКУАЦІЯ НЕМОЖЛИВА»
Анастасія, сестра 33-річного Олега Костова, розповідає:
“Я шукаю, одні кажуть, що бачили його тіло, другі кажуть, що був обстріл, дізнатись, що там сталось насправді, ми не можемо. Олегу 33 роки. Сам з Миколаївщини. 5 березня 2022-го року він сам добровольцем пішов воювати у 18 батальйон 35-ї бригади морської піхоти. Він був стрільцем-снайпером. 16 квітня він подзвонив і сказав, що у нього буде бойовий вихід на лівий берег Дніпра, і що через три дні він перезвонить, але так і не передзвонив. Я дзвонила на гарячу лінію бригади, вони казали мені, що передзвонять, а 26 квітня сказали, що він офіційно зник безвісти в Кринках. Хоч би знати, при яких обставинах”.
Знайомі військові казали, що бачили, як Олег лежав там, а потім тіла не стало, тіла двох інших хлопців, що були з ним — вдалось евакуювати і поховати, а Олега — ні:
“Я запитувала командирів його, просила, а вони відповідають: «наразі евакуація неможлива». Матір не може з цим всім змиритись, дуже важко переносить. Хоч би тіло забрати, поховати, щоб було до кого на могилу ходити, він же не міг крізь землю провалитись”.
«ЗМИРІТЬСЯ, ПОСТАВТЕ СВІЧКУ, ВІН ЗАГИНУВ»
Любов, мати Євгена Смульського з позивним «Смурф», каже:
“Його командири мені кажуть: змиріться, поставте свічку, він загинув, а я що, сука якась, а не мати, щоб я ставила свічку, коли я не знаю, чи жива моя дитина”.
Євгену 23 роки, він мав роботу в Польщі, але 28 лютого 2022-го з початком повномасштабної війни повернувся, щоб захищати країну. Пішов добровольцем у 88-й батальйон 35-ї бригади морської піхоти. Пройшов бої за Мар’їнку, там отримав важку контузію, підлікувався, повернувся на передову:
“У батальйоні він служив бойовим медиком, до війни він працював на швидкій. Він маленький зростом у мене, тому «Смурф» назвали… Останній раз він нам дзвонив 9 квітня, сказав: «мамо, нас кидають на Лівий берег, телефон з собою брати не дозволяють, я тебе наберу, коли повернусь». Два з половиною місяці мені від нього побратими передавали привіти, раз на тиждень мене набирав його командир і казав, що з ним все добре, бо ж телефон його був вимкнений. Ми дзвонили, шукали телефони, нам всі казали, що він живий. А 17 червня прийшов лист офіційний, що він зник безвісти. Хоч би тіла дали звідти забрати… ці Кринки — це пастка”.
СКІЛЬКИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ЗНИКЛО В КРИНКАХ
Денис з позивним «Єнот» — командир десантно-штурмової роти одного з батальйонів 35-ї бригади ЗСУ, яка воювала і продовжує здійснювати операції на Дніпрі, каже, що оборона і розширення плацдарму на Кринках було необхідним завданням, інакше росіяни самі пробували б висадитись на човнах на правий берег:
“А росіян ми там набили добряче”.
За підрахунком західного аналітика з позивним Naalsio, який від початку повномасштабної війни фіксує підтверджені випадки знищеної техніки, втрати української техніки в Кринках від жовтня 2023 до червня 2024 року склали 58 одиниць, а російської — 271 одиниця. Велику роль у цих ураженнях відіграла артилерія, і передусім — дрони. Але морська піхота, як ніхто, проявила найбільший героїзм і стійкість в утримання цього клаптика землі на лівому березі Дніпра. Але заплатила і велику ціну.
Морпіхи в розмові зі «Слідством.Інфо» неодноразово казали, що полонених у Кринках росіяни не беруть. Проте у списках на обмін і в повідомленнях про полон все ж трапляються прізвища тих, хто зник саме в цьому населеному пункті.
Зараз війна з росіянами іде на островах поблизу Кринок. «Слідство.Інфо» поспілкувалося з десятком матросів, човнярів і медиків з різних бригад морської піхоти, які або були у Кринках, або доправляли туди людей.
Більшість з них каже, що оборона Кринок було з самого початку надважкою задачею з обмеженим ресурсом.
“Особливо важко було туди заходити в жовтні на зиму”, — каже один з офіцерів, який брав участь у цій операції.
Дехто з учасників висадки на Кринках вважає, що спочатку обороняти село і пробувати розширювати плацдарм було можливо, але коли село стерли вщент, і не залишилось навіть руїн, то десь наприкінці зими завдання з утримання цих позицій стало для багатьох «дорогою в один кінець», хоч «Слідству.Інфо» вдалося відшукати людей, які в Кринках були тричі.
У поліції журналістам вдалося дізнатись, яка кількість українських військових зникла безвісти в одному селі Кринки Херсонської області на Лівому березі Дніпра. 788 чоловіків розшукують як офіційно зниклих безвісти там у період з жовтня 2023-го по кінець червня 2024-го. При цьому кількість загиблих військових, яких вдалося звідти вивезти і врешті поховати, є значно меншою — 262 захисників за цей період.
