Катували, вбивали, крали унітази - як потерпало від російських окупантів село на Миколаївщині

До повномасштабного вторгнення село Новопетрівка Миколаївської області жило сільським господарством та тваринництвом. Навесні 2022 року російські військові окупували його майже на девʼять місяців, катували місцевих й грабували їхні домівки. Село було звільнено дев’ятого листопада.

Журналісти Суспільного побували у деокупованій Новопетрівці та дізналися від місцевих про пережиті події 2022 року.

Тут російські військові катували та грабували

Російські війська зайшли до Новопетрівки 18 березня 2022 року. Наступного дня вони перекрили дорогу — ані виїхати, ані заїхати, розповідає староста села Валентина Касапа.

“Зайшли вони з-під каналу. Дороги були відрізані від цивілізації. І люди, які на той час були в селі, а в селі було дуже багато — тисячу людей було на день окупації, залишилися в селі. Світла у нас на день окупації не було, воду ми качали дизель-генераторами”, — пригадує Валентина.

Від Новопетрівки до Снігурівки, вздовж каналу, пролягало майже десять кілометрів російських окопів. Окупаційні війська почали випитувати у місцевих за керівництво села, чим займаються та як ставляться до росіян.

“У нас закатовані є в перший, другий день. Є розстріляні люди. Також в перший день, коли зайшли (росіяни — ред.), трьох розстріляли”

“Чоловіка у мене закатували в перший день. Тому що він не сказав, де мене заховали. Плюс до всього, знайшли у нього в телефоні, коли йшли колони, ми це все рахували, передавали куди треба, у нього в телефоні дещо залишилось, і от так як він з ними не захотів співпрацювати, нічого їм не пояснював — його закатували”, — згадує жінка.

Окупанти ходили по будинках, шукали зброю та українських захисників. З пустих хатин, власники яких встигли виїхати, російські війська виносили все, каже жителька Надія.

“Де виїхали люди, не було нікого в селі, виносили все: телевізори, унітази, ванни, просто гидко це сказати — навіть білизну, і ту вони забирали. Ми це все бачили, але ми боялись виходити, щось сказати, у нас який аргумент? Вони стояли, переклацували автоматами і казали: “У нас ось такий аргумент”, — говорить жителька села Надія.

“У нас взагалі не було що їсти. Вони пограбували всі магазини, повскривали їх, позабирали всі продукти, що там було. Ми пересівали дерть і так робили млинці, з борошном трошки мішали, щоб надалі нам вистачило”.

Зі слів старости села Валентини Касапи, деякі місцеві допомагали російським бойовикам.

“Доповідали, у кого яка техніка є, у кого можна, що взяти в магазинах. І просто заходили російські війська, кому що треба, в основному автомобілі в першу чергу вигребли, побили. Також повиносили, де генератори, де що було, виносили все, не гребували нічим. Людей залякували, звичайно, якщо вони заходили у двір, то вже навіть господарі не могли заховатися, нічого зробити”, — додає Валентина.

Зі слів старости села Валентини Касапи, деякі місцеві допомагали російським бойовикам.

“Доповідали, у кого яка техніка є, у кого можна, що взяти в магазинах. І просто заходили російські війська, кому що треба, в основному автомобілі в першу чергу вигребли, побили. Також повиносили, де генератори, де що було, виносили все, не гребували нічим. Людей залякували, звичайно, якщо вони заходили у двір, то вже навіть господарі не могли заховатися, нічого зробити”, — додає Валентина.

Насамперед забрали рушницю із патронами і бабусин золотий ланцюжок, говорить сімейна пара Жорж і Світлана.

“Дагестанці також прийшли, вісім чоловік із рушницями, відкривають ворота, нікого не питають нічого. Росіяни як приходили, стукали у ворота поки не підійдеш і не відкриєш, а ті ні: “О, нам підходить, гуманітарку будемо возити”. І поїхала вона (машина — ред.)”, — каже пара.

У селі працювала школа-інтернат, де навчались 103 дитини позбавлені батьківської опіки. Частину учнів забрали опікуни, інших вивезли росіяни.

“Дванадцятого липня вивезли їх звідси на територію Росії. На сьогодні діти перебувають у Грузії, пʼятьох повернули опікунам. Десять дітей і директорка школи Наталя Володимирівна знаходяться з ними ще в Грузії”, — розповідає староста села Валентина.

Нині учні школи-інтернату, які перебувають в Україні, навчаються онлайн.

Люди здавали односельчан окупантам — історія Оксани

На початку повномасштабного вторгнення чоловік Оксани організовував у селі територіальну оборону. Як тільки росіяни зайняли село, то приїхали до цієї сім’ї.

“Нас перших же і здали. Ми мусили 12 днів сидіти в ямі, з дітками”

“Все пройшло, все добре, виїхали. Коли за нами прийшли, ми просто пішли городами в чому були. Ні документів, ні машини — нічого, тільки діти. Коли виїхали, треба було допомогти іншим”, — згадує Оксана.

На той час сім’я першою зуміла вибратися з окупації до Миколаєва. Згодом, ще 37 машин виїхали з Новопетрівки, каже Оксана.

“Я розуміла, що інформацію в селі немає, де черпати. Ми звʼязувалися з людьми, давали їм звʼязки, щоб вибратись. Волонтерів з Херсонщини, допомагали, вивозили, провозили. Були такі, що платно, бо ви знаєте, кому війна, а кому заробити”, — каже вона.

Сім’ю жінки розшукували бойовики Росії. Була в селі людина, яка здавала кожного, хто був патріотично налаштований, говорить Оксана.

“Сподіваюсь, що правоохоронні органи доведуть це до логічного кінця, і я чекаю, що ця людина буде висвітлена”.

“Їх взяли, їх катували. І їх знайшли вже дев’ятого листопада закатованими — це брат мого чоловіка і два моїх брати. Були закатовані і викинуті в кінці села”.

Звільнення від російського гніту
Восьмого листопада 2022 року пізно ввечері люди чули гуркіт техніки, що їхала селом.

“Ми тоді вийшли на вулицю, було вже темно, то ми зрозуміли, що наші окупанти, ті, хто нас окуповував — покидають село. Ми одразу думали, що коли вони відійдуть на якусь певну відстань, то будуть нас обстрілювати. Але Господь Бог змилувався, і вони відійшли до Херсона”, — розповідає жителька Новопетрівки Надія.

У ніч проти 9-го листопада 2022 року російські війська вийшли з села, відступаючи в бік Херсона. Українські військові були вже біля села, каже староста Валентина Касапа.

“Зателефонували, сказали: “Ми уже на каналі”. Кажу: “Жарт” — “Ні, не жарт, ми вже бачимо село”. Звичайно, сльози радості були, аби можна було б, і пішки б бігла додому”.

І хоча у село було важко добратися через вибухівку, що залишили по собі росіяни, волонтери їхали на допомогу жителям.

Життя у Новопетрівці потроху налагоджується, триває розробка проєкту із заміни водомереж.

“Були влучання, була пошкоджена в деяких місцях — тепер ремонтуємо. Поставили дві вежі, відремонтували школу: вікна, двері, ще бомбосховище будуть нам робити у школі”, — розповідає Валентина Касапа.

“Я взагалі його гарним селом бачу. Але ж наперед не будемо загадувати, тому що біля нас Херсон, за Херсоном стріляють щодня. Чуємо. Я думаю, що все буде добре”.