Жінки взялись за "чоловічі" професії: виклики та боротьба на ринку праці

Незважаючи на очікуване зниження рівня безробіття до 14,2% у цьому році, порівняно з 18,2% минулим роком, деякі проблеми в Україні залишаються нерозв’язаними. Згідно з інформацією від ZN.UA, така ситуація обумовлена швидким зростанням попиту на працівників при обмеженій пропозиції, спричиненою подальшою міграцією за кордон, мобілізацією та необхідністю адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що призводить до зростання диспропорцій на ринку праці.

Збільшилася кількість вакансій

Згідно з інфляційним звітом Національного банку, значне зростання попиту на працівників при обмеженій пропозиції призвело до зменшення рівня безробіття. Це підтверджується даними Державної служби зайнятості, яка на початку поточного року зафіксувала 32 388 вакансій, порівняно з 21 241 у цей же період минулого року.

Згідно з прогнозом Національного банку, тенденція до зниження рівня безробіття буде тривати й надалі. Прогнозується, що до 2024 року безробіття скоротиться до 14,2%, а у період 2025–2026 років воно може впасти до 10–12%. Водночас він залишатиметься вищим, ніж до кризи, через різноманітні причини, включаючи небажання чоловіків реєструватися в центрах зайнятості з обмеженням мобілізації, зміну економічної структури, зовнішню та внутрішню міграцію, нерівномірне відновлення регіонами та областями, а також зростання невідповідності між потребами роботодавців і навичками працівників.

У цьому весняному сезоні терміни закриття вакансій значно збільшилися порівняно з весною 2023 року. Якщо раніше найдовше на закриття вакансій вузькоспеціалізованих фахівців витрачалося півтора місяці, то зараз процес пошуку може займати до двох місяців.

Вакансії лінійного персоналу та менеджерів середньої ланки вдається закривати за два-три тижні. Основна проблема у цій категорії локаційна. Якщо підприємство знаходиться у віддаленому районі, тривалість пошуку зростає. Підбір охочих на посади керівної ланки займає щонайменше два місяці. Загалом, якщо порівнювати рік до року, то терміни пошуку збільшилися в середньому вдвічі проти торішньої весни.

Зарплата швидко підвищується

Зарплата відіграє значущу роль у найманні працівників. Якщо раніше, до 2022 року, на популярний сайт пошуку роботи надходило 40–50 резюме за тиждень-два для позицій з зарплатою 8–9 тис. грн, і можна було обрати кандидата, то зараз у невеликій мережі магазинів у столиці на аналогічну позицію з зарплатою 10–14 тис. грн надсилають лише чотири резюме на місяць. Це означає обмежений вибір, аби привернути кваліфікованого спеціаліста потрібна конкурентоспроможна зарплатня.

Окрім високої зарплати (у травні середня зарплата на одному з великих порталів з пошуку роботи складала 20 тис. грн і залишалася на цьому рівні протягом останніх чотирьох місяців), для працівників важлива стабільність. Бонуси у вигляді корпоративних абонементів на курси англійської мови чи спортзал вже не вважаються настільки привабливими. Більше уваги приділяється стабільності компанії, надійності кадрів і атмосфері в колективі.

Дискримінація за віком і статью все ще трапляється 

Навіть у умовах дефіциту кадрів, коли кількість вакансій зростає, а кількість претендентів зменшується, деякі роботодавці продовжують дискримінувати кандидатів за віком. В економічних секторах, де такі упередження слабшають, ейджизм залишається проблемою як у стосунках з молодими кандидатами, що не мають достатнього досвіду, так і зі старшими, яких сприймають як менш гнучких.

На жаль, рівень ейджизму може змінитися, якщо претендент на вакансію правильно складе своє резюме, демонструючи бажання отримати нові знання, дбати про стабільність в роботі і не мати надмірних амбіцій. Але роботодавцям варто більше уваги приділяти професійним навичкам і здібностям кандидатів. Одночасно важливо максимально відсікати непрофесійні критерії, такі як вік, стать або сімейний стан, з переліку вимог до претендентів на вакансію.

“За статистикою Держслужби зайнятості, на 1 січня 2024 року статус безробітного мали 96 120 осіб (торік на цю дату було 186 508). З них жінок – 72 031 (74,9%), чоловіків – 24 089 (25,1%)“, – зазначено в статті.

У зусиллях зменшити перекос у статевому складі безробіття, деякі великі підприємства все частіше використовують стратегію перенавчання жінок на традиційно “чоловічі” професії. Вони мають ресурси для кваліфікованого перепідготовування персоналу і розробили спеціальні навчальні програми та системи перекваліфікації для жінок, щоб заповнити вакансії, які раніше займали чоловіки.

Мінекономіки планує активно долучитися до цього процесу, що дозволить зосередити увагу на програмах перекваліфікації жінок. Крім того, можливість фінансової підтримки таких програм перенавчання буде розглянута Європейським банком реконструкції та розвитку, як з боку держави, так і з боку бізнесу.

До недавнього часу українські компанії мало уваги приділяли гендерним питанням, і на державному рівні це не регулювалося. Основну увагу до цього питання залучали міжнародні компанії, які впроваджували свої глобальні програми для забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків.

У період повномасштабної війни українські роботодавці виявляють готовність залучати жінок на нетипові посади, і українки самі все активніше відгукуються на такі вакансії та проходять перекваліфікацію.

Жінки на професіях, що традиційно вважаються чоловічими

На онлайн-порталі Work.ua за останні два роки повномасштабної війни помітно зросла частка жінок і молодих людей до 25 років на ринку праці. Аналізуючи склад нових претендентів, які створили резюме у січні 2022 та 2024 року, аналітики порталу встановили, що частка жінок зросла з 57% до 62%. Хоча масового переходу жінок на “чоловічі” професії ще не спостерігається, це можливо стане важливою тенденцією найближчим часом.

Українська армія відзначає значний ріст участі жінок. За даними Міноборони на початку 2024 року в армії служили 45,5 тисяч військовослужбовців-жінок, з яких понад 13,5 тисяч мали досвід участі в бойових діях.

У цивільному житті щодо перекваліфікації важливо зазначити, що більшість роботодавців вважають, що жінки повинні самостійно перенавчатися і приходити до них як готові фахівці. Однак жінки не завжди мають мотивацію змінювати свою професію через високі витрати на це, потребу в часі та зусиллях.

Середні та великі підприємства зазнають дефіциту кадрів і з радістю приймають жінок на вакансії. Незважаючи на те, що робота на нових посадах часто вимагає перенавчання і фізичних навантажень, жінки готові змінювати свій звичний ритм життя.

Деякі великі компанії вже створили жіночі команди, які займають “чоловічі” посади. Наприклад, одна з міжнародних поштово-логістичних груп завжди мала значну кількість жінок у своєму штаті. Проте через специфіку роботи, таку як сортування, перевезення та логістика, раніше дві третини персоналу складали чоловіки. Оскільки частина з них приєдналася до фронту, на їхнє місце почали залучати жінок.

“І якщо раніше складські команди більш ніж на 80% складалися із чоловіків, то тепер деякі підрозділи — на 70% із жінок, а в інших підрозділах це вже 50 на 50 чи навіть більше. Для цього компанія змінила деякі операційні процеси, а також запровадила технології задля комфортної роботи жінок, які демонструють ефективну роботу”, – підкреслила редакція.

Навіть металургійна група відомого олігарха, яка ще до війни почала активно наймати жінок для звільнення чоловіків з професій, де жінки раніше не працювали, зараз ще більше посилила цей процес. Жінки успішно виконують складні виробничі завдання, керують високотехнологічним обладнанням та великими машинами, займають відповідальні технічні посади, включаючи операторів підземного обладнання.