«Ми не повинні бути песимістами», - бабця з Корабельного району про «легендарних» сусідів
За її словами, люди похилого віку повинні бути вдячними за все, що мають зараз
Пенсіонерка з Балабанівки (мкрн Корабельного району міста Миколаєва) Алла Бабікова звернулася до своїх ровесників – пенсіонерів та людей похилого віку. Про це йдеться у її листі, який вона надіслала на редакційну пошту “Корабелов.Инфо”.
“Я вже зверталася до вас з порадами, як нам жити та виживати в період цієї жорстокої та дикої війни. Ми майже всі є діти минулої фашистської війни, а тепер стали дідусями та бабусями нової рашистської війни. Сказати, що ми страждаємо від уламків ракет та “Shahedів”, це означає, що майже нічого не сказати. Самі сильні переживання та страждання у нас за наших рідних і близьких, за тих, хто зараз ризикує своїм життям та здоров’ям на передових позиціях та на прифронтових лініях, на ліквідаціях пожеж і завалів від ракет, за медиків в лікарнях, де йде своя боротьба за життя наших поранених героїв, та багато інших неприэмних пригод. Не маємо ми жодної тихої ночі, все прислухаємося до вибухів і повітряних тривог.
Як же нам фізично безсилим та зі слабким здоров’ям допомогти Батьківщині одержати перемогу і дожити до того часу, коли стане підніматися з руїн та розквітне наша завжди квітуча та незламна Україна. А цього добитися можливо дуже просто: насамперед, думати не про себе, а про наших дітей та внуків, про усіх молодих людей і людей любого віку, про українських воїнів, які в сурових умовах в окопах часом без води і тепла захищають нас і здобутки нашої країни. Ні в якому разі не заважати їм виконувати почесну місію на любому місті їх боротьби з ворогом. Ні в якому разі не демонструвати, що ми бідні та нещасні і не забезпечені необхідним”, – пише Алла Бабікова.
За її словами, люди похилого віку навпаки повинні бути вдячними за все, що мають зараз, адже протягом всього періоду війни, хоча часом мізерні пенсії, завжди своєчасно поступали на картки або на поштове відділення, а дехто одержує по 2000 грн від “ЄДопомога”.
“Посипались всім нам щедрі продуктові набори. Які теж видаються своєчасно, а це означає, що хтось ретельно піклується про нас. Нам підвозять безпосередньо до двору питну воду, безперебійно маємо світло та газ у наших оселях, вивозяться побутові відходи із наших дворів, існує підтримка чистоти в дворах та на вулицях нашого міста. Невже це замало? А це говорить про те, що, всі служби, керовані місцевою владою, працюють безперебійно і своєчасно. Але основний акцент я хочу зробити на наступному: огляніться навколо себе і пильно, придивіться, хто живе поруч з вами. Хто із сусідів продовжує піклуватися про вас. Адже наші діти та внуки можуть мешкати далеко за сотні км від нас ,а сусіди – це найближчі до нас зараз люди…”, – додала вона
Також вона зазначила, що у Корабельному районі мешкає “легенда їхнього краю” – Софія Семенівна Бугай, і неможливо знайти жодної родини, якій би вона в свій час не допомагала.
“А якщо людина захворіла, то першою на поміч приходить Софія. Кому пляшку кефіру або молока несе, а кому буханець хліба ,та біля когось і посидить поруч і своєю співучою чистою українською мовою втішить хворого та помчатись швиденько за ліками в аптеку.
Я можу перелічити багатьох сусідів із нашого лише під’їзду: вчительку Головачову, бувшу начальницю поштового відділення №51 Аллу Юхимівну, мою матінку Олександру Стефанівну та свекруху Аполлінарію Миколаївну і навіть із сусіднього будинку теж: колег по заводу Вахромеєва, Кабаева і багато інших. А зі мною вона жила по сусідству з 1965 року по 2000 рік, і тепер не забуває провідувати мене, хоча сама вже дуже хвора і слабосила. Коли вона заходить до мене, то я з радістю відчиняю їй двері і щиро вітаю: моє ясне сонечко прийшло. Прикро стає за неї, коли після обширного інфаркту їй доводиться годинами сидіти в чергах, щоб попасти на прийом до наших лікарів.
Дуже ми всі жалкуємо, що війна змусила переїхати до доньки в інше місто нашого поважного кардіолога Інну Олексіївну Бовкунову, яка була дуже уважна до всіх хворих без винятку , а сама – дуже високий фахівець в своїй справі.
Велика надія у нас залишається на сусідів та колег по роботі в минулому. Недарма я торкнулася Софії Семенівні Бугай в цьому зверненні до вас, адже 22 жовтня у неї буде День народження. Давайте дружно привітаємо її та подякуємо за її піклування про багатьох наших людей і сусідів, в першу чергу, і назвемо її Людиною та Сусідкою з великої літери. А самі ми не повинні бути песимістами”, – пише Алла Бабікова.
Також вона вказує, що не слід вірити, що треба відрікатися від минулого, ніби його ніяк не вернути, а слід жити теперішнім і не думати про майбутнє.
“Так знайте, що це не про нас. Ми дуже мріємо про перемогу в майбутньому. Та надіємося, що наші мрії матеріалізуються. Давайте докупи позбираємо всі наші немічні сили, і порадами та оптимістичним настроєм допоможемо нашим дітям та онукам одержати перемогу над ненависним нам ворогом. Бог усім нам – в поміч!”, – резюмує жінка.
Нагадаємо, раніше ми вже публікували листи Алли Бабікової:
