Миколаївські волонтери передали карету швидкої військовим на схід країни

Миколаївські волонтери у серпні передали на донецький напрямок автівку швидкої медичної допомоги, яка допомагає евакуювати поранених бійців від прифронтових госпіталів до лікарень у тилових містах. Маршрут становить 300 кілометрів, а час перевезення – 2,5 години. У салоні швидкої передбачається перевезення п’ятьох поранених.

Про це кореспондентам Суспільного розповів лікар евакуаційної групи Роман на псевдо “Валідол”.

Час прибуття до госпіталю у прифронтовій Дружківці складає 20 хвилин, говорить лікар евакогрупи Роман.

“У військовий шпиталь. Беремо одного лежачого, одного сидячого пораненого, ще є п‘ять легких. Один сідає попереду, один поряд із вами. Інші на інший евак. Всі трьохсоті в одну мить можуть із середніх стати важкими, а з важких — вкрай важкими. Вони всі стабільні повинні бути, але всяке буває. Уламки рухаються, які в тілі, починають кровити, таке буває”, — розповідає лікар Роман.

Боєць однієї із миколаївських бригад із псевдо “Павук” станом на 30 серпня — лежачий поранений. Каже, якби не травма, наступного дня їхав би у відпустку до сім’ї.

“Рване, уламкове. Нога? Так, права. Потрібна була одразу евакуація, а ми прочекали шість годин. Мучився, чекав. Нас не могли знайти, ніхто. Ми вперше вийшли туди, щоб хлопцям сказати, де ми, самі не знали. В турнікеті чекав шість годин”, — говорить “Павук”.

Двоє легких поранених залишаються у госпіталі Павлограду, подальше лікування отримуватимуть тут. Далі без зупинок до Дніпра транспортують “важких” пацієнтів.

“Один тяжкий із турнікетним синдромом — понад сім годин турнікет стояв, доставили. А другий — міно-вибухова травма, осколкове поранення правої плевральної порожнини з дренуванням по Бюлау і розрішенням гемопневмотораксу”, — розповідає “Валідол”.

Лікар говорить, що 70 відсотків успіху евакуації залежить від водія та автомобіля.

“На даний час це використовується на всі 100 відсотків. Просто фізично компоненту нас, як людей, не вистачає, щоб робити більше”, — каже Роман.

Водій медеваку Артем із псевдо “Сєпар” розповідає, що іноді виникають труднощі, аби швидко довезти пораненого до госпіталю через необачність інших водіїв.

“Ми веземо не одну людину, веземо мінімум чотирьох, один 100 відсотків лежачий. Тому дуже велика небезпека. Багато хто не пропускає, коли їде машина швидкої допомоги зі спецсигналами, не бачать взагалі, доводиться іноді повністю зупинятись, а це час”, — каже водій Артем.

Автівку для роботи на сході України передала шведська благодійна організація “OperationAid”, розповідає миколаївська волонтерка та керівниця східного напрямку Євгенія Кім.

“Це швидка для тяжких поранених, яким потрібні особливі умови. Вона обладнана всім необхідним обладнанням для перевозу тяжких. Вона працює на четвертому етапі евакуації, коли вже потрібна більш кваліфікована операція, чи лікарі більш кваліфіковані”, — говорить Євгенія Кім.

Екіпаж еваку перевозить поранених щодня, говорить керівниця східного напрямку організації “OperationAid”.

“Можна було б робити більше рейсів, але інколи немає місць у шпиталі й треба їхати далі. Інколи машина добігає аж до Києва, потім повертається, тому ми можемо робити один рейс в день, але вона їздить кожен день”, — каже Євгенія.