Історія розвідника Миколаївської бригади, якого важко поранили під час захисту Маріуполя

Розвідник 36-ї окремої бригади морської піхоти (ОБМП) Роман Городенський зустрів початок повномасштабного вторгнення російських військ на позиціях під Павлополем. З боями відступили до Маріуполя. 4 квітня 2022 року на металургійному комбінаті імені Ілліча був важко поранений.

Про історію повернення Романа до життя розповіла пресслужба Військово-морських сил Збройних сил України.

За словами Романа, він пам’ятає той день – 4 квітня 2022 року. Снаряд розірвався поруч. Один осколок відірвав ліву ногу, інший розірвав праву руку.

“Хлопці поставили турнікет. Затягнули палицею. Поставили ще одну палицю. Евакуація тривала понад годину. З поля бою нам, під обстрілами, потрібно було відійти. Так ми подавалися. Хлопці несли мене на ношах. Ми відійшли, щоб машина могла забрати. Несли десь кілометр”,– згадує Роман.

Польовий госпіталь медичної роти бригади був облаштований в одному з підвалів комбінату ім. Ілліча. Ілліча. Там Роману зробили першу операцію. Поранений залишався в госпіталі з 4 по 12 квітня, поки ворог не оточив цю частину заводу.

“Тоді нас винесли. Я побачив з того боку повністю росіяни. Зрозумів, що все – полон”, – пригадав Роман.

Російські військові поранених українських бійців звезли в складський ангар у селищі Сартана на околиці Маріуполя. Без медичної допомоги у Романа почався сепсис. Із Сартани його перевезли до районної лікарні в Новоазовську, у так званій “ДНР”, де відрізали покалічену руку.

Наступним місцем перебування став колишній профілакторій у Донецьку. Де, за словами Романа, не було жодної медичної допомоги, тільки допити місцевих і російських ФСБешників.

“У Донецьку почався ще один сепсис. Хлопці чули розмови охоронців із тим, хто робить перев’язки, каже: “Йому два-три дні залишилося”,– сказав Роман.

Російські військові для обміну своїх полонених насамперед пропонували наших поранених, яких вважають безнадійними.

На обмін поранених відправили через Росію – з Донецька на Таганрог, з Таганрога в Крим і далі бортовою вантажівкою в бік Запоріжжя.

“Водій так їхав, таке відчуття було, що він навмисно намагався зловити кожну ямку. На кожному горбку мене підкидало, побратимів також. Відкрилася кровотеча на плечі, я його рукавом затиснув. А коли почув, що Херсон, сказав: “Можеш ловити все, тільки топи”, – розповів Роман.

Обмін відбувся 28 квітня. За наступні півтора місяця Роман переніс одинадцять операцій. Так лікарі готували його до протезування. У госпіталі Роман освідчився своїй нареченій Вікторії.

“Я заходжу, а він лежить із великим букетом червоних троянд і обручкою. Я була в шоці”, – згадала момент зізнання Вікторія.

Роман знову вчився ходити. За відсутності руки на протезі важко було утримувати рівновагу. На нозі натиралися болючі мозолі. Доводилося тижнями чекати, поки заживе.

За програмою реабілітації та протезування українських воїнів, які втратили кінцівки внаслідок війни з Росією, Роман полетів до Сполучених Штатів Америки. У Флориді в місті Орландо йому зробили постійний протез для ноги. Американські лікарі створили ще й спеціальний протез для бігу.

В Америці Романа запросили на урочисті збори Асоціації ветеранів корпусу морської піхоти США і вручили свою почесну відзнаку “Army week”.

Завдяки набутим зв’язкам в Америці Роман як волонтер налагодив постачання військової форми, амуніції, медичних препаратів для своїх побратимів. Бо про те, що їм необхідно, він прекрасно знає з власного досвіду.

“Хлопцям відправив аптечки з Америки. Дуже з багатьма познайомилися, багато хто допомагає. Вони надсилають мені, а я особисто передаю хлопцям у руки”, – розповів Роман.

У червні 2022 року Роману виповнилося 20 років. Наприкінці грудня 2022 року Роман і Вікторія одружилися.