Тут уже бунт назріває, – окупанти про обстановку на лінії фронту. Аудіо перехоплення
Російський військовослужбовець розповів про дурне командування, небажання воювати і настанови від тітки «вистачати все, що погано лежить».
Про це свідчить перехоплення , опубліковане ГУР МОУ.
– Хр * ново! Гниємо у землі. Усі мокрі.
– Може, багаття якось палити, що робити?
– Та які багаття на війні? Про що ти говориш? Сьогодні багаття горіло, то міномет одразу запрацював.
– І ніякої допомоги не приходить, правда? Сухі речі?
– Ні, немає нічого досконалого.
– Скільки вас там?
– У нас тут 30 людей. Ну коротше так: жерницю як захочуть, так і привозять за їхнім бажанням. Ось така хрня. Тут уже бунт назріває, як хочуть… Коротше, напівголодні напівхо… Ну взагалі холодні. Так-так, ось така хр*нь.
– То скажіть де ви?
– Цього ніхто не знає. Тут, коротше, всі ці «військові поліції» забиті. Народ іде, їх повертають: когось у частину, когось назад, по інших частинах. Ну коротше ніхто воювати не хоче, всі лазівки шукають, щоб звалити звідси.
– Звісно, котичка, я вже думала про це. Думаю, швидше вас уже відправили додому всіх.
– Та це невідомо чи відправлять взагалі.
– Віталю, ти єдине, ти сам якось намагайся там будь-якими шляхами знаходить виходи, бо наші не прийдуть, не врятують. Ну що завгодно робіть, я не знаю: під землянку вируйте там і якось сидите.
– Це все вже викопано. Просто, я кажу, що ставлення худоба. Усім на все наср*ть. Усі самі сидять у теплих землянках, взагалі там за 100 км від нас, накази ідіотські віддають: «Ідіть у наступ!», перед нами мінне поле: «ідіть у наступ». Коротше, ідіот на ідіоті. Ну а там тільки кажуть: «Міцніться, ми всі в таких умовах» – тільки умови трошки різні. Він сидить у бункері у три накати, а ми під целофаном. Взагалі, просто непідготовлена вся ця війна з мобілізацією взагалі…
– Так, а ти не знав, коли ти йшов? Ти чудово знав, що в нас нічого немає. Там, я тобі казала: «Хлопці, самі не будьте лохами! Хапайте це, то везіть».
– Ми посеред полів. До найближчого населеного пункту 20 км – що ти привезеш звідти? Ні машин нічого немає, взагалі нічого. Я тобі кажу: ми посеред поля стоїмо, снаряди повз нас пролітають в один і в інший бік.
– Мусимо ж якось у розвідку ходити щось. Десь щось надибати в якомусь селі, щось притягнути.
– Тіто Олено, перестань, яка тут розвідка? Тут одні ідіоти, я тобі говорю. Яка розвідка? У нас артилерія стріляє на всі боки. Аби тільки снаряди запустити.