Кандидат технічних наук, а зараз – старший сержант, артилерист 79 окремої десантно-штурмової бригади Сергій Копейка, розповів про найскладніший бій за Миколаїв, що стався на околиці міста.
Історію Сергія опублікували на сторінці фонду “Повернися живим”.
«Найскладніший мій бій був 7 березня на околиці Миколаєва. Колону ворожої техніки ми зупиняли з побратимами: 8 чоловік і одна гармата, і та покалічена. Ми не думали, що хтось із нас виживе: варіантів не було», — так згадує свій другий день народження викладач Національного університету кораблебудування, а зараз старший сержант, артилерист 79 окремої десантно-штурмової бригади Сергій Копейка.
Він упевнений, що його артилерійський розрахунок врятував ланцюжок неймовірних збігів та підтримку побратимів:
«Нашу гармату дуже швидко розстріляли з танка та БМП. Ми вели вогонь незважаючи на пошкодження, прямим наведенням, поки що могли. А потім стрілецький бій на дуже короткій дистанції з 15 метрів. Патронів було небагато. А проти нас танки та «бехи»… Але, дякувати Богу, наші суміжні підрозділи допомогли. Відкрили вогонь із САУ фактично за нашими координатами та відігнали ворога», — розповідає артилерист. І додає, що завзятий опір став несподіванкою для російських загарбників.
54-річний Сергій Копійка — кандидат технічних наук, спеціаліст із використання композиційних матеріалів, відомий і в Україні, і за кордоном.
Але він без сумніву став на захист України: спочатку 2014 року, а потім першого дня повномасштабного вторгнення.
«Якщо чесно, я з егоїстичних міркувань пішов воювати, – усміхається. — Тому що не уявляю, як почував би себе, якби не пішов. Що б я говорив дочці і всім оточуючим. Усі воюють за свою країну, а я вдома сидів би? 24 лютого я вже перебував у підрозділі. Пішов, щоб не зрадити себе».
Порівняно з 2014 роком, війна стала більш жорсткою, але й українська артилерія переходить на новий якісний рівень: зокрема, активно використовує БПЛА, комп’ютери, планшети з програмами для артилерії та інші технологічні рішення, зазначає Сергій Копейка.
Днями артилеристи та розвідники 79 отримали додаткове обладнання від фонду «Повернися живим». І воно вже у роботі, підтверджує артилерист:
«Завдяки допомозі нам є чим воювати. Воно все дуже дороге. І без благодійної допомоги було б неможливо такі обсяги обладнання швидко постачати. Так, ми втрачаємо дрони. Але бережемо життя бійців: воно найдорожче».
Найбільше, за що хвилюється воїн, викладач та науковець, то це за життя дружини та доньки, які залишаються в Україні та волонтерять для ЗСУ. Тому головна його мотивація – це перемога.
