Миколаїв та вся область знаходяться під постійними ворожими обстрілами з боку російських загарбницьких військ. Наш регіон межує із тимчасово окупованою Херсонщиною, закриваючи собою Одесу – завдяки стійкості ніколівців, одесити можуть продовжувати нормальне життя.
Вдячні та мужні сусіди-одесити, знаючи про серйозні проблеми миколаївців з водопостачанням, везуть до нашого міста питну воду: волонтери щосили допомагають у вирішенні цього питання.
Колись Одеса сама була в такій ситуації – за часів Другої світової війни вона теж мала труднощі з водою. Нині ж небайдужі сусіди намагаються допомогти Миколаєву (нагадаємо, ми писали: одесити привезли до Миколаєва першу установку для очищення води: вона може видавати майже 50 кубометрів на день ).
А якщо копнути історію ще глибше, то згадується, що цілющу воду з Богоявленського фонтану (зараз це джерело у парку Корабельного району) возили бочками на продаж до Одеси .
Історія з водою в Корабельному районі йде у давнину. Поселення Вітівка було засноване у балці, яка на стародавніх картах позначена як Вітовтова-Кличанівська.
З роду в рід місцеві жителі переказують різні за змістом легенди, суть яких полягає в одному – селище існувало завдяки джерелу, що потужно живив південний Буг. Відомо про шість джерел, які били з лівого схилу Вітівської балки і вода з яких стікала балкою до Південного Бугу.
Професор Ф. Ерісман , який у 1886 році досліджував воду з Богоявленських джерел, стверджував, що між Дніпром та бугом існує підземна річка, що потужно живить вітівські джерела. Ерісман навіть склав таблицю з мінеральними показниками джерельної води, лабораторні дослідження показали, що вода наша на той час була не гіршою за Кавказькі мінеральні води .
“Фонтан видає 61 000 відер води на добу, з них використовувалося лише 16 000, а решта води випускається в Буг” – повідомлялося в газеті “Миколаївський вісник” за 24 липня 1874 року.
За виміром гірничого інженера Карницького, виробленого у червні 1894 р., всі шість джерел дають у сукупності 110 975 відер на добу . За аналізом, зробленим 1893 року, вода цих джерел, хоч і досить жорстка, майже зовсім не укладала домішок аміаку, азотистої кислоти і містила дуже мало неокислених органічних речовин.
Історія залишила нам багато загадок, на які поки що немає відповідей. Де саме лежить підземна річка, яка живить Вітовські джерела? Досі невідомо як, і за якою технологією в ті давні часи (більше 600 років тому) можна було зробити такі довгі та точні отвори в дерев’яних стволах, що служили тут водопровідними трубами?.. На ці питання майбутні дослідники ще мають відповісти.
Нагадаємо ми про це писали докладніше:
- Богоявленськ – жива вода краю;
- Джерела Богоявленська наприкінці 19-го століття давали понад 100 000 відер води на добу.
Читайте також:
