ІсторіяСтаттіСуспільство

Піруети історії: одесити привозять у Миколаїв воду, а колись приїжджали за нею до нашого Богоявленського джерела

Раньше целительную воду из Богоявленского фонтана возили бочками на продажу в Одессу

Миколаїв та вся область знаходяться під постійними ворожими обстрілами з боку російських загарбницьких військ. Наш регіон межує із тимчасово окупованою Херсонщиною, закриваючи собою Одесу – завдяки стійкості миколаївців, одесити можуть продовжувати нормальне життя.

Вдячні та мужні сусіди-одесити, знаючи про серйозні проблеми миколаївців із водопостачанням, везуть до нашого міста питну воду: волонтери щосили допомагають у вирішенні цього питання.

Колись Одеса сама була в такій ситуації – за часів Другої світової війни вона теж мала труднощі з водою. Нині ж небайдужі сусіди намагаються допомогти Миколаєву (нагадаємо, ми писали: одесситы привезли в Николаев первую установку для очистки воды: она может выдавать почти 50 кубометров в день).

А якщо копнути історію ще глибше, то згадується, що цілющу воду з Богоявленського фонтану (зараз це джерело у парку Корабельного району) возили бочками на продаж до Одеси.

Історія з водою в Корабельному районі йде у давнину. Поселення Вітівка було засноване у балці, яка на стародавніх картах позначена як Вітовтова-Кличанівська.

З роду в рід місцеві жителі переказують різні за змістом легенди, суть яких полягає в одному – селище існувало завдяки джерелу, що потужно живило Південний Буг. Відомо про шість джерел, які били з лівого схилу Вітівської балки і вода з яких стікала балкою до Південного Бугу.

Професор Ф. Ерісман, який у 1886 році досліджував воду з Богоявленських джерел, стверджував, що між Дніпром і Бугом існує підземна річка, яка потужно живить вітівські джерела. Ерісман навіть склав таблицу з мінеральними показниками джерельної води, лабораторні дослідження показали, що наша вода на той час була не гіршою за Кавказькі мінеральні води.

“Фонтан видає 61 000 відер води на добу, з них використовувалося лише 16 000, а решта води випускається в Буг”, – повідомлялося в газеті “Миколаївський вісник” за 24 липня 1874 року.

За виміром гірничого інженера Карницького, проведеному в червні 1894 р., всі шість джерел дають у сукупності 110 975 відер на добу. За аналізом, зробленим 1893 року, вода цих джерел, хоч і досить жорстка, майже зовсім не містила домішок аміаку, азотистої кислоти, і містила дуже мало неокислених органічних речовин.

Історія залишила нам багато загадок, на які поки що немає відповідей. Де саме лежить підземна річка, яка живить Вітовські джерела? Досі невідомо як, і за якою технологією в ті давні часи (більше 600 років тому) можна було зробити такі довгі та точні отвори в дерев’яних стволах, що служили тут водопровідними трубами?.. На ці питання майбутнім дослідникам ще доведеться відповісти.

Нагадаємо ми про це писали докладніше:

Читайте також:

Читайте больше наших новостей в Telegram-канале @korabelov_info

Связанные статьи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Back to top button