Не переніс колишній колгосп-мільйонер тяжких років розпаду СРСР. Історія рибколгоспу в Лупарево (вiдео)

У селі Лупарево Вітовського району Миколаївської області пам’ятають історію місцевого рибколгоспу.

Для селян риболовля була певною допомогою в їх господарстві. Щедро нагороджував рибалок Бузький лиман за свою працю, риба входила у їх щоденний раціон, на відміну від інших районів, де її споживали передовсім у дні посту, на певні релігійні свята. Рибною ловлею селяни прагнули поповнити чи покращити своє харчування. Риба була також предметом продажу й обміну на інші продукти й побутові речі (льон, хліб, сіль).

З 1861 року, з ростом розвитку капіталістичних відносин, склалися сприятливі умови для зростання кількості населення. Розвиваються торгівля та ремесла.

Південний Буг в ті часи славився щедрими уловами цінних порід риб: осетра, білуги, стерляді, севрюги, сазана та багатьох інших.

В 1913 році у селі Лупарево було засновано рибколгосп. Ловили бреднями, волокушами, а пізніше сітками.  В с.Лупарево нараховувалися такі засоби лову: 1 лиманський невід; 30 волокуш; 83 бредні; 42 дуби. На промислі риби було зайнято 148 чоловік. Бурилом ловили тюльку. Тюльку солили прямо в чанах. З чанів стікав жир, який використовували в страви, світили каганці, мастили взуття.

В 1920 році створюється Комітет незаможних селян (КНС), який відігравав значну роль в кооперуванні біднішого селянства в артілі, колгоспи.

1926 рік відзначився початком масового кооперування членів КНС. На той час в Лупареві існувало промислове кооперативне товариство «Бузький прогрес», в якому працювало 70 чоловік.

24 грудня 1929 року (за архівними даними 30.04.1930 року) було організовано рибний колгосп «Шлях до соціалізму». В колгоспі було декілька дубів, лиманські волокуші, сітки. Першим головою був Масійчук Семен Степанович – член КП/б/У, 25-тисячник.

В 1938 р. план вилову риби становив 360 центнерів. Риболовецький флот складався з 22 парусних баркасів (дубів).

Передові рибалки: Решетняк Микола Петрович (делегат з’їзду колгоспників), Білопольский Іван Павлович, Левченко Сазон Юхимович, Борисенко Василь Дем’янович, Іваненко Фома Матвійович.

Часи Великої Вітчизняної війни

В роки окупації рибоколгосп був перейменований у рибну общину, а сільський колгосп – у сільську общину. Рибу, пшеницю, жито, ячмінь німці забирали і вивозили. З технічного оснащення було 3 неводи рибної общини, одна моторка, коні та воли у сільської общини. Вівся табель виходу на роботу, на другий день карали штрафами або нагаями.

Довго тяглася безпросвітна ніч окупації. У рибалок було 40 дубів — «розжилися» у приватних власників.

Старі рибалки згадують, що в ті роки риби було особливо багато. Ходили аж під Очаків у відкрите море на тендер. Ловили на дубах. Прийомна була з Миколаєва. Бригадирами працювали Фурдаленко і Комишенко. У бригаді останнього було 25 чоловік.

Нова історія рибколгоспу імені Леніна

Після війни рибколгосп перейменовано – ім.Леніна.
Риболовецький флот механізовано: 9 мотофелюг, 16 моторних баркасів, 2 сейнери (СИС).

1949-1950 роки. Ввійшов до ладу рибцех від Очаківського рибоколгоспного комбінату. Продукція цеху: в’ялені бички, тарань, оселедці, тюлька пряного посолу, ставрида, скумбрія холодного і гарячого копчення. Відправляється продукція в міста: Миколаїв, Кіровоград, Черкаси, Полтаву.

В 1957 році до нашого колгоспу приєднався рибколгосп “Пам’ять Ілліча” Свєтотроїцької сільської Ради, а в 1958 році рибоколгосп “Ольшанський” з Жовтневого. Всі колгоспи обслуговувала Херсонська моторно-риболовецька станція.

В 1959 році колгосп прийняв весь флот і знаряддя від МРС на свій баланс.

В 1960 році на балансі колгоспу флот, який проводив глибинний лов в морях Азово-Черноморського басейну: 5 сейнерів, 14 баркасів. Які здійснювали прибережний лов.

На початок 60-х років нараховувалося 200 колгоспників. Загальний вал на цей час по колгоспу складав біля 1 млн.крб.

В 1963 р. рибоколгосп розколюється і став об’єднувати лише рибаків-колгоспників села Лупарево. Мотобаркаси замінюються на дерев’яні мотофілюги, які добували тюльку в Дніпро-Бузькому лимані. План вилову риби в 1966 році виконано на 180%.

В 1969 році за рішенням загальних зборів продаються сейнери. За 4 роки весь дерев’яний флот замінюється на металічні мотофілюги.

За рахунок грошей від продажі сейнерів колгоспники побудували ставкове господарство по вирощенню товарної риби (1971 рік), яке знаходилося на Російській (Руській) косі, а в 1972 році були вимушені передати територію під будівництво Глиноземного заводу. За гроші, одержані від держави за пруди, будується ківш з причалом.

В 1976 році колгосп придбав рибообробний цех від Очаківського рибоконсервного комбінату.

В 1978-1986 роках голова колгоспу Левченко Микола Миколайович – вчитель Лупарівської школи.

В цей час організовується цех по випуску пластмасових виробів, відкривається цех чеканки металу, реконструюється рибцех, механізуються всі технологічні процеси. В Тернівці рибколгосп має два озера для розводу риби.

Як згадують рибалки, в 80-ті роки вони отримували найбільший прибуток. Заробітна платня за місяць рибальства складала більше тисячі карбованців кожному (середня зарплата на заводі — біля 200 крб.). Навіть учні школи, які відробляли практику в рибцеху, отримали біля 300 карбованців за місяць.

1986 рік: голова колгоспу – Оборонько Микола Дмитрович. Закінчується будівництво пресервного цеху, механічної майстерні. Працює в колгоспі 420 робітників, колгосп допомагає 120 своїм пенсіонерам.

Роки Незалежності

1993-1996 роки голова колгоспу ім. Леніна — Орленко Леонід Олександрович.

Ці три роки були важкими для рибалок, бо вилов риби був заборонений через хворобу – холеру. Приїздили різні комісії, навіть з Києва, які огранічували вилов риби. На той час колгосп налічував 15 мотофелюг.

В 1996 році повертається до обов’язків голови Оборонько Микола Дмитрович, який керує колгоспом до 2000 року. Плануються нові будівлі дитячого садку, їдальні, будинків для колгоспників. Навіть заклали фундамент під їдальню, був готовий проект сучасного дитячого садку з басейном…

Але не так сталося, як бажалося… Не переніс колишній колгосп-мільйонер тяжких років розпаду СРСР.

В 2001 році колгосп перейменовано в акціонерне товариство «Нептун». З 2001 по 2005 рік головою товариства був Маринець Олександр Олександрович.

В 2005 році звідкілясь з’явилися нові інвестори, які пообіцяли «золоті гори», а самі по краплі зруйнували все, що будувалося роками. Довели колгосп до банкрутства і розпродали за копійки найкраще обладнання СРСР .

Але встигли колгоспники викупити за паї частину флоту. Склалися рибалки і викупили 7 фелюг. Продовжується рибальство на селі, працюють бригади приватних підприємців: Шевченка, Кривошеєва, Шульги, Сорокіна, Шепеля.

Шепель Сергій викупив частину ковша, побудував холодильники для риби.

Основними видами промислового лову зараз є: тюлька, лящ, карась, бичок, тарань, судак.