kloomba

"Заняли коней семеро"... Про стосунки між ногайцями та козацьким населенням територій, де зараз - Вітовський район

Відомо, що час від часу ватаги ногайців робили наїзди на козацькі господарства, - хутори-зимівники. Так само козаки не гребували поживитися забраними у ногайців кіньми.

Як складалися стосунки з ногайцями козацького населення територій, які нині складають Вітовський район Миколаївщини і Білозерський район Херсонщини, дізнаємося з архівних документів.

АКНЗС. том 4. Документ №158. 1754 р., жовтня 20.- Протокол допиту козака Левушківського куреня Макара Немая, обвинуваченого в участі в наїздах та захопленні коней у ногайців тощо:

"В восени, согласясь с куренними корсунскими Радком да Иваном Злодеем, поехали каюками в Прогної, где заняли в нагайцов коней семеро, якіе плавали в Карабельном на сю сторону Днепра. И подуванивши те кони, с которих припало мне двое, Злодееви - двое, а Радкові, яко оной биль ватагомь,- трое, с яких коней и до сихь пор єдєнь в стаде гардовом находится, и порезнясь з своїм с вишеупомянутим товариством продавши единого коня козаку полтавскому Яцику, поехал в село Камянское, где биль нєдєль шєсть.

А с того села приехал в Січь, где зимовал".

Козацький хутір - зимівник (вздовж лівого берега Бузького лиману таких зимівників були десятки).

В іншому документі з переліком кривд, завданих козакам ногайцями, згадується Вітовка. Документ датований 1750 роком. Цей факт спростовує твердження деяких проімперських істориків, ніби Вітовкою поселення було назване після 1774 року з приходом на наші землі російської імперії.

Текст за 1750 р., у якому згадується Вітовка

 

карта розмежування російсько-турецького кордону 1705 р.

Зверніть увагу на зелену лінію кордону на білому тлі (північніше майбутнього Миколаєва). Це та сама лінія розмежування 1705 року, котру Запорізькі козаки не визнавали впродовж 5 років і всіляко ігнорували його встановлення. Навіть тоді, коли українські землі були поділені між османами та московитами, землі Запорізької Січі зберігали свою автономію у кордонах, котрі існували ще за часів князя Вітовта. Підтвердженням того є лист кошового отамана Костя Гордієнка до Думного радника О. Українцева з повідомленням про отримання царської грамоти та наголошенням на незмінному ставленні війська Запорозького щодо захисту своїх земель:

“ ...У третьому листі нашому ми, Військо, вельможності Вашій писали, що преславної пам'яті від короля Вітула туркам кордон є призначений землею по Бог, по Старий Очаків, а водою, в'їхавши конем у море, потіль навіть копитом землі не досягне, потіль розграничено” (із Січі Запорізької червня дня 28, 1705 р.).

Проводи батьками синів на Січ.

 

Матеріал наданий нашим давнім колегою - краєзнавцем Сергієм Корнієнком.

Віктор Мних

Редакция сайта не несет ответственности за содержание комментариев под статьями.
Уважаемые читатели, будьте взаимовежливы!
avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Ivan
Ivan

Так а где же Витовце была? А то как то в тексте письма не указано

Маршрут чик
Маршрут чик

Ты пиши что сейчас, год два назад!!! Умник!!!

Южак
Южак

Что за бред я тут прочел?

андрей
андрей

Спасибо автору ,очень интересная статья про историю района

Шурик
Шурик

Аватар Ivan: /Так а где же Витовце была? А то как то в тексте письма не указано/

Не Витовце а Витовка , на вопрос где, - в Витовце. В то время так склоняли. А где Витовка находилась, смотри карту Томилова 1775 г. ( Течение рек Днепра и Буга).

Погода
Погода у Миколаєві

вологість:

тиск:

вітер: