"Лежав на чумацькому "Косому шляху". Історія одного зі степових хуторів Вітовщини

"Лежав на чумацькому "Косому шляху". Історія одного зі степових хуторів Вітовщини
Село Водокачка

Продовжуємо серію публікацій "СТЕПОВІ ХУТОРИ ВІТОВЩИНИ".

Сьогодні Вашій увазі - розповідь про Білі Криниці.

Хутір з такою мальовничою назвою вперше згадується у 1856 році. За даними списку землевласників Херонського повіту, землі і хутір записані власністю штабскапітана Івана Ященка. Однак, краєзнавці вважають, що хутір Білі Криниці має більш давню історію.

Хутір лежав на чумацькому "Косому шляху", який поєднував шлях з Єлисаветграда до Херсона із шляхом вздовж лівого берега р. Інгул. Шлях цей відомий ще із середини 18 століття.

Відомий краєзнавець Олександр Шива реконструював Косий шлях за давніми картами 18 століття. Прямував шлях (зі сходу на захід) від сучасного села Новоолександрівка, через хутір козака Івана Сушка (нині - Нове життя), Білі Криниці, хутори Михайлівські (нині - М. Ларине), через Білий брід (біля Маріїного гаю) на правий берег Інгулу, далі на Тернівку і Соляні склади. Згадується Косий шлях також у книзі миколаївської краєзнавиці О. Ф. Ковальової "Та йшов чумак дорогою".

"Лежав на чумацькому "Косому шляху". Історія одного зі степових хуторів Вітовщини

Фрагмен карти Херсонського повіту за 1903-1910 рр.

У 1880 році, згідно "Колекції карт і планів Херсонського повіту", Білі Криниці вже згадуються як село. 1176 десятин землі належали чотирьом дочкам - спадкоємицям Івана Ященка.

У 1873 р. за 2 км на схід від села стала до ладу новозбудована Харківсько-Миколаївська залізниця. Виявилося, що на залізничній станції Щербина не було якісної води. Тому воду подавали на станцію за допомогою механічної помпи керамічними трубами спеціально прокладеними від Білих Криниць до ст. Щербина.

"Лежав на чумацькому "Косому шляху". Історія одного зі степових хуторів Вітовщини
Фрагмент військової карти РККА 36(L) 1935-1941 рр.

З часом село стали називати Водокачкою. Ця неофіційна назва жила в усному спілкуванні людей, не зважаючи на нову радянську назву села (імені Петровського).

Стара назва села Білі Криниці забута нащадками, а ті, хто її ще пам'ятав, відійшли у кращий Світ у роки Голодомору.

У 2016 році на виконання Указу Президента України про декомунізацію, селу повернули народну назву Водокачка.

Віктор Мних