За один підйом - 100 літрів води: на Вітовщині збереглася турецька степова криниця


Шанувальники історії рідного краю (Вітовського Українського Товариства), побували біля ще одного колодязя на Вітовщині, - Троїцького. Так його називають у Костянтинівці, у селі Калинівка цей колодязь називають Малаканівим.

Колодязь стоїть у полі, між селами Костянтинівка і Калинівка. Два великі кам'яні стовпи служили опорами для поперечени, на якій кріпилося колесо. Вода піднімалася на поверхню кінною тягою. За один підйом набирали 100 літрів води. Такі колодці споруджували на торгових шляхах.

Координати Google maps : 47.027086, 32.267870.

Минулої осені група миколаївських краєзнавців на чолі з миколаївським археологом Василем Івановичем Нікітіним дослідила колодязь і виявила: глибина - 70 метрів, товща води - 28 метрів, перетин горловини - близько трьох метрів. З середини колодязь викладений пиляним каменем-черепашником. Здалеку кам'яні колони нагадують елементи Стоунхенджа. Навіть на відстані двох метрів від горловини чути шум води. Пригадується версія Петербургського професора Ерісмана (який досліджував Богоявленське джерело в кінці 19 століття) про існування підземної річки між Бугом та Інгульцем.

Наразі Троїцький (Малаканів) - це єдиний відомий нам колодязь у Вітовському районі, збудований за турецькою технологією. Такі самі гідроспоруди ще існують в Очаківському районі на місці колишніх турецьких сіл.

Нагадаємо: лівий берег Буга потрапив під контроль Османської імперії після ослаблення Речі Посполитої, внаслідок міжусобиць 1648 р., і перебував під владою Туреччини аж до 1774 року.

Ми були неприємно вражені тим, що колодязь не огороджений. Існує смертельна небезпека для людей та тварин. Стальний дріт з навішеними на нього пластиковими пляшками (для хоч якогось застереження), натягнутий восени краєзнавцями, обірваний. Невже фермер, який користується полем, не може покласти якихось дві плити?

Віктор Мних