“Потужний церковний дзвін було чути за 10 километрів на протилежному березі”… – з історії села Лимани

Козацький хрест на цвинтарі села Лимани

Згадуючи книгу Олександра Добровольського “Історія Миколаївщини в топонімах”, мешканець Корабельного району міста Миколаєва Віктор Мних
написав у соціальній мережі facebook щодо автора:

“Пан Олександр не раз був учасником археологічних досліджень, тому більшість античних артефактів, про які автор пише у своїй книзі, були віднайдені за його участі.

Сьогодні скажу кілька слів про іншу книгу пана Олександра – “І який же ти смішний, Геродоте!”

Книга надрукована у Миколаївському видаваництві “Можливості Кімерії” і охоплює історичні періоди з найдавнішої античної доби і до середини 20-го століття. Текст поданий у цікавому стилі, де оповіді про давнє минуле чергуються і навіть переплітаються з сучасним. Багато спогадів про археологічні розкопки на Очаківщині, оповіді про давні села, котрі зараз входять до складу Вітовського району. Для мене як людини, котра цікавиться історією Вітовки та її околиць, цікавим є розділ, присвячений селу Лимани”.

До вашої уваги уривок з розділу про село Лимани, пряма мова автора:

“…Зі слів матері знав, що я народився у Кисляківці, котра разом з Юхимівкою, Свято-Троїцьким Зайцевим утворили сучасне село Лимани. З писемних джерел відомо, що Кисляківка була заснована в кінці 17 століття, поруч з Кисляківкою виникло село Свято-Троїцьке, поблизу якого 6 – 8 липня 1709 року відбувся бій російських військ із залишками військ шведського короля Карла 12 та козаками гетьмана Івана Мазепи. Саме тут, з Руської коси на Волоську переправився Карл 12 та І. Мазепа до турецьких володінь. Колишній директор школи, краєзнавець і журналіст Леонід Дуденко розповів, що церква в селі Кисляківка була збудована козаками ще на початку 18 століття з привозного каменю, бо кам’яних кар’єрів поблизу не було.

Пам’ятний хрест на честь Івана Мазепи встановлений у 2014 році

Церква була оборонного типу, міцна, з вікнами-бійницями. Потужний церковний дзвін було чути за 10 км на протилежному березі лиману у селах Парутиному і Богданівці.

Отож, народився я у хаті священика на Трійцю під акомпонемент церковного дзвону. Церква була зруйнована у 60 роки 20 століття. Поруч, у городі, стояло ще одне історичне чудо – поворотний млин-вітряк дерев’яної архітектури кінця 19 століття…

Вітряний поворотний млин у селі Лимани, фото 2014 р. (Зараз цілком зруйнований)

Поруч із піонертабором був старовинний цвинтар із козацькими похованнями. Там збереглося ще з десяток кам’яних козацьких хрестів “.

Як зазначив Віктор Вних, нига Олександра Добровольського “І який же ти смішний, Геродоте!” доповнена авторськими перекладами деяких античних документів та уривків із творів античних авторів, коротким словником античних імен та термінів.

Обкладинка книги

Комментарии к новости:

    • Профессор Шариков says:

      И что?

      1

      5
    • Я не робот says:

      Лимановцы, что молчите, вашу историю вспоминают, ветряк многие помнят, и я в том числе! Кто отжал землю под бывшей церковью, клубом и всеми злачными местами???

      6

      0
    • Ольга says:

      Сейчас Шариков Вам всё расскажет.

      3

      0
      • Профессор Шариков says:

        Что расскажу? Я спросил, расскажите мне, что важного в звоне колоколов еврейской церкви? Оля, ты что дура?

        1

        2
    • Иван says:

      Спасибо краеведам , они по-крупицам собирают ведомости о нашем прошлом . Вот и ветряка уже нет , хоть на фото посмотрим . Какие же все таки мы жлобы – уничтожаем память о себе . Страшно .

      5

      3
    • €-пеец says:

      €-пеец 18.03.2018 в 22:40
      Зрада! Текст на козацком кресте написан на русском языке. Выходит, что в 1838 г. в Полтавской губернии Украиной и не пахло?

      8

      4
      • Анатолий Васильевич says:

        Зрада! Текст на козацком кресте написан на русском языке. Выходит, что в 1838 г. в Полтавской губернии Украиной и не пахло?

        По этой теме важно мнение Николаевского исследователя Александра Шарафанова , котоыій нашел , сфотографировал и описал свыше тісячи казацких крестов на Николаевщине ( в том числе и в селе Лиманы ) . Тексты написанные на ” русском” языке появляются преимущественно после 1790 года . Напомню , что в Российской империи
        начиная с 1721 года украинский язык запрещали 120 раз .

        3

        6
        • €-пеец says:

          Чтобы не быть голословным, назови хотя бы одно произведение на украинском языке, датированное до 1790г.

          6

          2
          • €-пеец says:

            Запрещать-то не было чего, потому что первое украинское произведение Энеида Котляревского было опубликовано в 1791 г.

            7

            3
            • Петр says:

              €-пеец : “Запрещать-то не было чего, потому что первое украинское произведение Энеида Котляревского было опубликовано в 1791 г.”

              До 1738 года ( до царского запрета на печатание книг на “малорусском” языке ) вся литература была на украинском .Например в Гетьманщине ( так официально называлась та часть Украины с элементами автономии ) было множество не только произведений но и книг на украинском языке . преимущественно книги духовного смысла . “Киево-печерский патерик “, “Четьи – Минеи” и др. как собственно и в России . Даже всем извесное произведение ” Повість временних літ” , Слово про Ігорів похід ” ( в московском варианте ” Слово о полку Игоревом” ) написаны на украинском языке . На исполнение выше упомянутого царского повеления , все церковные (и светские ) книги были изъяты из монастырей и церквей Малоросии и сожжены .Литература на украинском языке попадала в Российскую империю не легально из-за границы , преимущественно из подавстрийской Галичины ..

              2

              4
            • €-пеец says:

              Давай факты, ссылки, а не больные фантазии.

              4

              3
    • Петр says:

      €-пеец : ” Давай факты, ссылки , а не больные фантазии.”

      Фантазии у тебя на основе однобокой российской историографии . Разжевать тебе и в рот положить ? Или думаешь я каждому тупому двоечнику буду развернутые раскладки делать ? Все о чем я написал – открытая информация , которая в свободном доступе в инете . Гуглем пользоваться умеешь ? Погугли хотя-бы ” Ипатиевскую летопись ” не говоря о всем остальном .

      2

      3
    • Петр says:

      Хронология Московского террора : 1627 рік – указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено «Учительное євангеліє» Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та «Катехизис» Лаврентія Зизанія Тустановського.

      1669 рік – після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території.

      1672 рік – указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.

      1677 рік – патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.

      1686 рік – ліквідація автономної Церкви, насильницьке приєднання Київської метрополії до Московського патріархату та встановлення Московським патріархатом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

      1689 рік – Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том «Четьї-мінеї» Дмитра Ростовського.

      1690 рік – Собор Московської православної церкви осудив «киевския новыя книги» П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Л.Барановича, С.Полоцького, А.Радивиловського та інші, наклавши на них “проклятство и анафему, не точію сугубо и трегубо, но и многогубо”, а І том книги «Четьї-мінеї» Данила Заточника звелено спалити.

      1693 рік – заборона Московського патріархату на ввезення українських книг до Москви.

      1693 рік – лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

      3

      2
      • Петр says:

        Хронология московского террора : 1775 рік – указ Синоду про заборону на видання книг українською мовою.

        1784 рік – Київський митрополит Самуїл Миславський заборонив в Україні у школах вивчати українську мову: вона «тхне поганством».

        1784 рік – Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

        1785 рік – наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.

        1786 рік – Київський митрополит Самуїл Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви та правили Службу Божу «голосом, свойственным русскому наречию».

        1786 рік – указ Синоду про заборону на видання книг українською мовою.

        1789 рік – у Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.

        1789 рік – розпорядження Едукаційної комісії Польського сейму про закриття руських (українських) шкіл та усунення зі всіх інших шкіл руської (української) мови.

        1804 рік – видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою.

        1808 рік – закриття Руського інституту Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською мовою.

        1817 рік – закриття Києво-Могилянської академії.

        1817 рік – у всіх початкових та вищих народних школах Галичини введено викладання польською мовою.

        1847 рік – розгром Кирило-Мефодіївського братства.

        3

        3
        • €-пеец says:

          “1786 рік – указ Синоду про заборону на видання книг українською мовою.” Объясни каким образом, в таком случае, была опубликована Энеида в Петербурге в 1789 г?

          3

          2
          • Шурик says:

            €-пеец : Объясни каким образом, в таком случае, была опубликована Энеида в Петербурге в 1789 г?

            Молчит Петр или нет его у компа …..поэтому отвечу за него , ( думаю он не обидется) Насколько помню в то время разрешалось печатать произведения изящного искусства на Малороссийском языке . Но как известно в Российской империи семь пятниц на неделю , вскоре и такую отдушину тоже закрыли .

            1

            2
    • Петр says:

      Хронология Московского террора : 1863 рік – Валуєвський циркуляр про заборону викладання книг українською мовою, якої “не было, нет и быть не может”.

      1863 рік – заборонено ввіз і поширення в російській імперії львівської газети “Мета”.

      1864 рік – затвердження Статуту про початкову школу: навчання має проводитися лише російською мовою.

      1869 рік – указ царської адміністрації про доплати за успіхи в русифікації України чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, “местных уроженцев”.

      1876 рік – Емський акт про заборону ввезення української книги з-за кордону, заборону українського театру й друкування текстів до нот українських пісень.

      1878 рік – заборонено збірник пісень Миколи Лисенко.

      1881 рік – указ Олександра ІІІ про дозвіл друкувати окремі сценічні твори українською мовою, але російським правописом. На місцеву владу накладався обов’язок контролювати публічне виконання українських пісень, дозволених цензурою.

      1881 рік – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

      1881 рік – закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом.

      1883 рік – заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підлеглих йому територіях (Київщина, Полтавщина,
      Чернігівщина, Волинь та Поділля).

      1884 рік – заборона українських театральних вистав.

      3

      3
      • Петр says:

        Хронология Московского террора : 1958 рік – положення про вивчення другої мови «за бажанням учнів та батьків». Оскільки постанову 1938 року не було відмінено, то за цими двома документами російську мову в Україні треба було вивчати обов’язково, а українську – хто як захоче.

        1970 рік – наказ про захист дисертацій тільки російською мовою і тільки у Москві.

        1973 рік – постанова ЦК КПРС про посилене вивчення російської мови та поділ класів в українських школах на дві групи і підвищення зарплати вчителям російської мови на 15%.

        1978 рік – постанова ЦК КПРС про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури («Брежнєвський циркуляр»).

        1983 рік – постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах («Андроповський указ»).

        1989 рік – постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову в СРСР (російську).

        Не знаешь и не читал , потому , что у вас в РФ такая информация запрещена до сих пор , а архивы ( по указу Путина ) закрыты для историков до 2050 года .

        3

        3
    • Шурик says:

      €-пеец : если архивы закрыты, откуда ты информацию черпаешь?

      Дык , по всей видимости Петр черпает оттуда , откуда все . Для меня вышеизложенное не новость . Я эту инфу еще лет пять тому назад знал , в инете ее полно с источниками и ссылками . К тому же у нас в Украине архивы никто не закрывал … пока .

      2

      3

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
Для отправки комментария, необходимо указать Имя и e-mail, либо авторизироваться через социальные сети.