Общество

До дня визволення України від фашистських загарбників пенсіонери Корабельного району безкоштовно відвідали музей у Миколаєві

Так і мене колись не буде,
Як тих, що жили на Землі.
Будуть народжуватись люди.
І лікуватись від застуди
Заможні, вбогі й королі.

Минуло декілька  днів від того, як наша невелика група ветеранів війни та праці з Корабельного району відвідала Миколаївський краєзнавчий музей, але відчуття, що ми дотикнулись до вічності, не минає.

По-перше, вразив сам музей – величний сучасний заклад, а в перспективі – ціле музейне містечко. Важко переоцінити його роль в вихованні любові до рідного краю як у школярів, так і у сивочолих ветеранів.

Ми, немолоді люди, творці сучасної історії, що будували, заводи, кораблі, розбудовували місто, були приголомшені величчю історії рідної Миколаївщини.

Нам були представлені експозиції, що характеризують флору та фауну рідного краю. Яка ж вона багата! А часом і неповторна та унікальна! І вже зовсім по іншому сприймаються заклики про наш обов’язок зберегти це для нащадків.

За історичними мірками наше місто ще молоде, але ж багато віків до заснування Миколаєва тут жили люди, вирувало життя. Наш екскурсовод Александренко Ірина Іванівна, старший науковий співробітник музею,  так захопливо розповідала нам про історію краю від античності і до наших днів, повторюючи, що «про це я могла б говорити годинами». А ми б могли б годинами слухати.

За час екскурсії перед нашими очима спливли віки і ми, затамувавши подих, споглядали на амфори, зброю, одяг, меблі, документи, що їх торкались руки людей, які жили в сиву давнину.

Яке ж швидкоплинне це життя!

Не покидало почуття вдячності до людей, що створили та підтримують наш музей: від перших засновників до теперішніх працівників. Без їх ентузіазму, самовідданості, безмежної любові до рідного краю, нескінченних, як і сама історія, пошуків,  музей не зміг би  існувати.  Щира їм подяка за подвижницьку працю.

У кожного міста є своя визитівка. Хотілось би, щоб у Миколаєва це був краєзнавчий музей.

Хочеться подякувати також і організаторам нашої екскурсії: Анатолію Васильовичу Андрейченку, ветерану глиноземного заводу (до речі, активісту музею) та Кушаковій Тетяні Іванівні, голові ветеранської організації пивзаводу «Янтар».

Це була корисна і незабутня подорож в історію рідної Миколаївщини.

М. Зайкова, секретар ради ветеранів

Реклама на сайте
Показать новость полностью

Связанные статьи

Подписаться
Уведомление о
guest
5 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Епашу

Особенно в этот день интересно встретить наших палицаев в полицейской форме образца 1941 года

Fugu

а конкретно кого, или лишь бы первым быть, как везде?

Епашу

Да любого палицая на полицейском приусе форма у всех одинаковая

А ЧТО

ЭТО ЗА СРАТЫЙ МУФЛОН В ЦЕНТРЕ С КАКИМТО ЗНАЧКОМ НА БЕРЕТЕ НИКАК ПИСЮН НЕМЕЦКИЙ ПО ЕГО ЮННЫМ ЩЕКАМ ПРОСКОЛЗИЛ

Шнырь

скачал фото зазумил… невидно что за значек. щит какойто. ты бы постеснялся так заранее выражовываться. это тебе чести не добавляет

Реклама на сайте
Back to top button