Як майбутні «акули пера» у Корабельному районі взяли «бика за роги»


З першого запитання Ангеліна Горєлова, одна з  майбутніх «акул пера», взяла «бика за роги», адресуючи свій месседж двом представникам управління патрульної служби Миколаєва, котрі прийшли на зустріч до вихованців гуртка «Школа журналістики» ДЦ позашкільної роботи Корабельного району. 17 березня під час навчальної прес-конференції дівчина поцікавилась:

"Чому у  вас зброя з різних боків закріплена?"

У відповідь почула від Ганни Меладзе, інспектора (4-й батальйон, 2-а рота), мовляв, вона – лівша, а її колега  Михайло Бурков, заступник командира (4-й батальйон, 4-а рота) – правша. То й зброя розташована так, щоб зручно було у разі необхідності.

Таких точних, влучних, аргументованих запитань в ході конференції з питань ходу реформи правоохоронних органів   України прозвучало не менше сорока. Їх діапазон засвідчив лише одне: юні журналісти допитливі, добре володіють навиками майбутньої професії. А так як вік запитуючих був різним, то саме ним і вимірювався зміст та резонансність запитань у суспільстві.

Наприклад, семикласниці було цікаво «по скільки годин на зміну працюють поліцейські?», а без п'яти хвилин випускниці – «які закони України, потрібно змінити, щоб у нашій державі закріпився лад та порядок?» Наймолодша з присутніх, шестикласниця, поцікавилася тим «чи є люди, котрі скептично сприймають жінок-поліцейських?». На два роки старша восьмикласниця, запитала, «якого характеру виклики надходять поліцейським?» ЇЇ ровесниця адресувала правочинцям таке запитання: «Чи має право класний керівник погрожувати дітям тим, що поставить усіх на облік до поліції?»

Цікава й така деталь. Якщо розглянути запитання дітей у процентному співвідношенні, то близько 70 %  з них стосувалися стану підліткових правопорушень, а 50% - ходу та якості реформи органів правопорядку.

Приємно відзначити, що майбутній четвертій владі України дісталися співрозмовники компетентні, зацікавлені та патріотичні у ставленні  до держави і своєї професії. Зокрема, їх толерантність проявилась у відповіді на таке запитання:

"Досвід правоохоронних органів яких держав ви взяли за основу у своїй діяльності?"

-   Канади, США, Грузії. До того ж, все, що було ефективне у роботі української міліції, теж у нашому активі, адже не вірно стверджувати, що всі прцівники міліції були абсолютно не професійними. Взяти, для прикладу 90-ті роки ХХ століття. Дякуючи їм Україна не скотилася до неправової бездни.

Та не тільки на запитання відповідали запрошенні на зустріч правоохоронці. Їх просвітницька місія проявилась ще й у програмі про безпеку пішоходів та дотримання правил дорожнього руху. Вони у ігровій формі розповіли дітям, про цінність «життя , яке варто пильно оберігати». Власне з цього й розпочалося спілкування.

Дітям сподобалося все. Саме тому, коли підводили підсумки, то вони були одностайними у закономірності вибору одного з двох слів для назви нинішнього органу державної влади, що займається охороною громадського порядку та боротьбою з правопорушеннями. Так, в України має бути поліція, що на древньогрецькій мові означає "держава", а не міліція (в перекладі з латинської - "військо").

На завершення діти подякували гостей оплесками та охоче взяли участь у автограф-сесії.

Ось таких дві години, що промайнули непомітно, провели майбутні працівники ЗМІ у діалозі з нинішніми учасниками реформи правоохоронних органів України.

Марія Полупанова,
керівник гуртка «Школа журналістики»